Близько 260 років тому з території історичного Закарпаття кілька тисяч осіб переселилося на Балкани, а саме до Сербії. Сьогодні їх нащадки вважаються найдавнішою українською діаспорою у світі й називаються руснаками. Про це і не тільки говорили 23 січня в приміщенні Закарпатської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Ф. Потушняка.
Близько 260 років тому з території історичного Закарпаття кілька тисяч осіб переселилося на Балкани, а саме до Сербії. Сьогодні їх нащадки вважаються найдавнішою українською діаспорою у світі й називаються руснаками. Про це і не тільки говорили 23 січня в приміщенні Закарпатської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Ф. Потушняка.
Нині в Сербії проживає понад 14 тисяч руснаків. За останні 10 років їх кількість зменшилася на 10%. Село Руський Керестур, населення якого 5 тисяч осіб, є єдиним, де ця етнічна спільнота переважає, складаючи 90%. А в таких селах, як Коцур і Дюрдьо ─ 50% і 30% відповідно. Про це розповів відомий закарпатський журналіст і письменник Олександр Гаврош. Крім того, він зауважив, що руснацьку мову називають мікромовою, тобто такою, якою розмовляє від кількох сотень до кількох тисяч людей. Тільки серед слов’янських мов таких є близько 20. Від діалекту вони відрізняється тим, що мають літературну норму.
Літературознавець Микола Мушинка, який десятки років мав можливість спілкуватися з руснаками, зазначив: «Ця українська діаспора видає більше книжок, ніж будь-яка інша. А вперше світу про неї розповів український фольклорист Володимир Гнатюк, який ще студентом поїхав на 2,5 місяці до Руського Керестура. Протягом проведеного там часу йому вдалося зібрати чималу кількість фольклорних матеріалів, які він потім і оприлюднив».
Також під час зустрічі відбулася презентація збірки віршів «Десь близько» сербської поетеси-русначки Саманти Рац-Стоїлькович. Книга побачила світ у львівському видавництві «Тиса».
«Книжка унікальна, адже є двомовною. Половина текстів ─ руснацькою мовою, інша частина ─ це їх переклади українською, виконані Олександром Гаврошем, ─ розповідає доктор історичних наук, професор УжНУ Сергій Федака, який написав до збірки відгук. ─ Вражають надзвичайно гарні ілюстрації, які надають книжці особливого шарму. Вірші незвичайні завдяки несподіваному повороту думки з рядка в рядок. Авторка з навколишнього світу черпає найцікавіше, яке потім виливається на папері. Загалом вірші Саманти можна назвати мандрівкою у щось незнане».
Дав оцінку книзі і вчений-етнолог, професор Ужгородського національного університету Михайло Тиводар: «Вірші надзвичайно емоційні. Відчувається, що поетеса добре знається на тому, про що пише. До того ж це одна з книг, в якій йдеться про етнічну спільноту, яка зуміла зберегти свою самобутність».
Наприкінці вечора відбулася прем’єра документального фільму «Маленькі історії Руського Керестура» телеканалу «Тиса-1», присвяченого найдавнішій українській діаспорі.
