Днями в Закарпатській обласній універсальній науковій бібліотеці імені Федора Потушняка відбувся творчий дебют двох студенток і торішньої випускниці філологічного факультету – Мар’яни Черкес, Христини Пиди та Марічки Черничко. Дівчата презентували свою літературну творчість в рамках проекту книгозбірні «Нові імена в закарпатській літературі».
Традиційно поетеси знайомлять із собою та своїми творами. Першій випало це зробити студентці словацького відділення Мар’яні Черкес – багатогранній особистості, яка пише поезію й малу прозу, захоплюється фотографією, є учасницею музичного гурту. Всі ці елементи вона й представила перед публікою. Поштовх до активної творчості пов’язує з розквітом сакур в Ужгороді, цвітіння яких спостерігає вже другу весну, відколи приїхала сюди на навчання.
Христина Пида, студентка першого курсу чеської філології, запропонувала ніжну жіночу лірику – чуттєву, психологічну, душевну. Її навіть порівнювали з тендітними конваліями у вазочці перед нею.
Випускниця відділення журналістики Марічка Черничко епатувала всіх оголенням поезії своєї душі й не тільки… Вона презентувала театр поезії на трьох стільцях. Літературний перфоманс вразив усіх – кого розкутістю, а кого – яскравими метафорами й образами: «всі ми похрещені ще при зачатті», «ми із народження Богом наповнені», «поезія… мій дім і стіни»...
Творчий вечір був насичений також класичною музикою, схвальними і критичними відгуками та неочікуваними вчинками. Підтримку дівчатам висловили відомі гості та науковці.
Викладач кафедри словацької філології Тетяна Ліхтей відзначила, що у віршах дебютанток є те, що гріє душу, порадила ретельніше працювати над формою, над словом.
Закарпатський письменник Василь Кузан повірив у щирі слова дебютанток: «Маленькі, тендітні, але такі щирі дівчата. У них стільки емоцій, які вони іноді приховують. Проте пишуть дуже щиро. Я знаю поезію Марічки Черничко, а з творчістю інших ознайомлений менше. Але, що б вони не писали, я, слухаючи, чомусь їм вірю».
Журналіст Михайло Фединишинець, який прийшов підтримати Марічку Черничко, навіть подарував їй шарж Адальберта Ерделі. «Марічка Черничко на мене хороше та світле враження справила ще в березні минулого року. Відразу звернув увагу на рими й метафори в її віршах. Людина, котра може сказати: «Твори у серці нетлінні фрески» – однозначно має потенціал. А те, що вона влаштувала тепер, ми б могли спостерігати на сцені театру».
Літературний дебют дівчат досить лаконічно підсумувала завідувач кафедри російської літератури Наталія Бедзір. Вона сказала слово про кожну з них. «Три філологи, які непогано володіють словом, трошки читають і надихаються різною літературою – дуже нерівноцінні. Кожна з них є особистісною і на різних щаблях поетичного самовияву. Для Мар’яни Черкес це одне з перших читань і воно відчувається через досить стримані вірші, які вона обрала. Перший, який ми почули – «Сакури в Ужгороді», хочу зауважити, дуже професійний.
У Христини Пиди вже досвід читання помітний, вірші бралися інтимніші. У них майже немає слів, є певна особиста межа (не виходить за кордони пристойності) і разом з тим є чуттєвість – поєднання цього мене й зачепило. Надмірна чуттєвість вражає й говорить про те, що Христина йде по лінії жіночної поезії – ніжної та досить нестримної.
Марічка Черничко представилася в перфоменсі – це було цікаво, лавина слів… У сучасному світі ми десь перестали слухати й любимо картинку, а якщо вона ще й рухається…Але поезія, я думаю, картинки не передбачає. Іноді треба було відкинути рух і просто читати. Третя поетеса професійніша і тому до неї більше прискіпливості». Професор зауважила, що у Марічки є чудові речі, але побажала бути обережнішою зі словом.
Іванка Когутич
