14 березня о 15:00 у Закарпатському обласному театрі ляльок «Бавка» відбувся прем’єрний показ документального фільму «Срібна Земля. Хроніка Карпатської України 1919-1939». Прем`єра фільму відбулася в рамках відзначення 73-ої річниці подій Карпатської України, а також святкування 100-ліття національної організації «Пласт».
14:55. Зала театру заповнена вщерть. Багато молоді. Інтелігенція краю. Серед неї Анастасія Халахан, прийомна донька Августина Волошина. Центральне телебачення.
Перед початком показу на сцену виходить продюсер Тарас Чолій та науковий консультант Олександр Пагіря. Творці стрічки просто попередили: «Вам не вдасться зрозуміти цей фільм одразу. Вкінці скажете, чи правильне наше бачення тих подій».
Фільм відображає ситуацію в нашому краї у контексті міжнародних бурхливих подій. У ньому присутні три лінії: суворо-документальна, жива історія (інтерв’ю з очевидцями) та художня. Це той історичний етап нашого краю, коли закарпатці визначилися із національною свідомістю.
Не варто навіть говорити про якість зйомки, бо вона вражає. Робота над стрічкою тривала 16 місяців. Зйомки відбувалися на тих історичних місцях, про які йдеться у фільмі. Кожне речення було документально підтверджене та перевірене.
Не дочекавшись кінця титрів, зал встав і довго аплодував. Як зазначив продюсер фільму: «Людям ставлять пам’ятники, присвячують вірші, малюють портрети. Цей фільм – наш пам’ятник тим, хто загинув у ті часи. Тим, хто так героїчно боровся за свою країну. І нам залишається не менш героїчний подвиг – жити у цій країні й розбудовувати її!».
А далі відбулася полеміка між присутніми в залі та творцями стрічки. Кожен міг вийти до мікрофону і висловити свої враження. І всі просто дякували. Бо фільм не знімався для того, аби знайти в минулому проблеми. Це вже сталося. Подія відбулася. «Чому наша історія настільки заполітизована? Ми маємо сприймати її внутрішнім відчуттям. Історія просто цікава», – сказав режисер Тарас Химич.
Творцями фільму в більшості є львів’яни. І влучно було сказано однією жінкою в залі: «Мені соромно, що люди зі Львова показали нам те, що мали показати ми їм!».
Ужгородці мали змогу першими побачити прем’єру фільму. Це дуже символічно. Бо ми є цікаві Європі, у нас так багато ще білих плям в історії. Та у нас має розвиватися розуміння того, що наша історія є нашою тільки частково, а частково вона світова. На цьому наголосив режисер.
