Іван Іванович Бабущак: «Цей фільм потрібен для того, щоб про нас говорили… Саме так. Невдовзі розпочнеться вступна кампанія, а піклуватися про майбутнього абітурієнта треба вже тепер, коли він у роздумах: які предмети обирати для ЗНО, куди вступати. Тому презентація фільму буде у першу чергу профорієнтаційним заходом. Крім того, нам все-таки 15 років. Ідею та концепцію фільму ми обговорювали всім колективом кафедри. Не хотіли робити його занадто академічним, хоч йдеться передусім про здобутки відділення: наукові, методичні, навчальні. Стрічка має бути легкою, такою, що зможе зацікавити майбутніх вступників».
Віталій Іванович Завадяк: «18 грудня стане важливим днем для відділення журналістики УжНУ, адже відбудеться День відкритих дверей, куди будуть запрошені випускники закарпатських шкіл, для яких ми презентуватимемо нашу стрічку. Чому саме фільм? Ми живемо у 21 столітті, коли застарілі агітаційні методи вже не дуже працюють. Сучасна молода людина потребує чогось цікавого й незвичного. А нашим завданням є допомогти визначитися з вибором, показати, де можна здобути якісну освіту».
Галина Василівна Шумицька: «Аби наш студент був готовий до роботи в нинішніх, ринкових, умовах, а отже, міг готувати якісний медіапродукт, треба дати йому змогу робити це ще в стінах навчального закладу. Фільм, про який ідеться, є студентською екзаменаційною роботою, результатом інтегрування кількох навчальних дисциплін: «Основи професійного мовлення телерадіожурналіста», «Стилістичний практикум», «Основи операторської майстерності» та «Основи телевізійного монтажу». Оцінювати роботу буде комісія з викладачів, які працювали зі студентами в рамках названих дисциплін упродовж семестру. Скажу, що студенти працюють завзято, отже, результатів можна очікувати гарних».
Дарія Руснак (студентк
а 4-го курсу): «Це буде документальний фільм, побудований на синхронах засновників кафедри, теперішніх викладачів кафедри й студентів відділення журналістики. Величезний досвід роботи! І ставлення до роботи зовсім інше, бо розуміємо, що стрічка буде показана широкому загалу, а це дуже відповідально».
Катерина Галас (студентка 4-го курсу): «Працювати над фільмом дуже весело, відчуваєш себе Спілбергом 🙂 Найбільше задоволення приносить співпраця з Іваном Івановичем, біля котрого навчання приносить користь, зацікавленість, навіть азарт».
Ірина Левіна (студентка 4-го курсу): «Робота над фільмом насправді дуже цікава. До цього ніколи б і не подумала, скільки всього треба продумати наперед: домовитися з усіма персонажами, відзняти величезну кількість кадрів, придумати гарний початок і завершення. Здається, ніби усього 15-хвилинна стрічка, а скільки всього вона потребує. Треба ретельно дбати і про технічну складову: були випадки, коли треба було перезнімати одну особу кілька разів, бо ми забули ввімкнути мікрофон. А ще нам дуже приємно, що докладаємо чималу частку своєї роботи до створення такої стрічки».
Наталія Каралкіна (студентка 4-го курсу): «Дуже сподобався сам процес роботи над фільмом. Найголовніше, що це колективна робота. Цікаво було знімати синхрони викладачів. Шкода, що поза кадром залишиться багато емоцій і найвеселіші моменти, а таких було вдосталь: скажімо, під час зйомок декана змогли навіть посидіти у деканському кріслі, а синхрон Івана Івановича записали з кількох дублів, бо його смішив Віталій Іванович і навпаки».
Роберт Папп (студент 4-го курсу): «Відчув
усю вагу телевізійної техніки… бо багато носив її (сміється. – Авт.) .
Це найкращий досвід практичної роботи за всі роки навчання в
університеті. На всі сто відсотків відчув усю специфіку роботи у
колективі».
