По всьому світу стоять вони — мовчазні вартові, закопані в землю, але спрямовані в небо. Стовпи. Вони не мають очей, не говорять, але саме через них ми чуємо одне одного. Через них передається голос, слово, шепіт — від міста до села, від континенту до острова. На їхніх плечах — тонкі жили світу, дроти.

  Про що свідчить лексика, яку автор вживає у тексті? Чи можна за частотою вживання тих чи тих слів і їх порядком встановити автора? І для чого це взагалі потрібно? Це питання у своїй дипломній роботі досліджує магістрантка відділення журналістики філологічного факультету Ольга Богославська.   Авторський стиль українських медійників Ольга під наставництвом свого наукового керівника, […]