Вечір четверга 25 квітня можна було провести в компанії творчості та затишку. Дві юні поетеси - студентки філологічного факультету Катка Мучичка та Валері Зенинець - представляли свою творчість у читальному залі обласної бібліотеки. Абсолютно різні дівчата. Кожна по-своєму виражала свою індивідуальність. Особливо влучно це підмітила Наталія Бедзір, літературознавець, професор кафедри російської літератури:
«Дуже гарні дівчата. Хороша поезія, яка потребує уваги та налаштовує на роздуми. Вони надзвичайно різні, і контраст цей добре помітний. Одна метафоризує, інша думає про пунктуацію. Одна романтична, сентиментальна душа, друга творить, фантазує та знімає крапки над «і». Звісно, у них різні шляхи у творчості та літературі. Але де б вони не були і який шлях не обрали, я бажаю їм удачі, натхнення та невичерпності таланту».
Дебютантки починали презентацію своєї творчості кожна по-різному. Катерина Мучичка (псевдонім Катка) про себе розповідає скромно та мало, але за неї говорить її поезія.
"Я могла б зараз багато розповідати, в якій школі я навчалась, о котрій годині народилась, та сумніваюсь, що вам це буде цікаво. Це все числа, а закохана я в слова. Без слів пусто, якими благородними не були б вчинки", - каже дівчина.
Власної збірки Катя ще не видала, але деякі її твори вже опубліковані у популярному літературно-художньому журналі «Дніпро». А також у книзі «Online-покоління».
Бурхливою групою підтримки були однокурсниці Каті та викладачі, які щиро захоплюються її творчістю. Доцент кафедри української літератури Олександра Ігнатович розповіла про перше знайомство з Катериною:
«Я знаю Катю, можна так сказати, з першої писаночки, зустрівшись з нею на першому курсі. Вдруге - під час написання курсової роботи, з обраною темою якої Катя просто навчилася літати. Третя наша зустріч була пов’язана з її творчістю».
Пані Олександра також розповідала про загадкову Катеринину долю… І що скоро зустріне свого судженого, але спочатку їй потрібно пережити зміїв Гориничів, зелених та слизьких принців. Також побажала молодій поетесі багато слів, терпіння, сили та вміння поєднати ту силу з терпінням.
На це Катя відповіла декількома рядками свого вірша:
Викладач кафедри української літератури Олег Хававчак сказав про Катку таке:
«Це ще одна, не чергова, а надзвичайно талановита поетеса та творча натура. Варто відзначити, що цей дебют та її поезія витриманий у найкращих жіночих тонах. Зараз ми дійсно насолоджуємось римою, смакуємо мелодією та вдихаємо метафори творів. Звісно, хочеться, щоб кількість такої якісної поезії зростала. А тому побажаю їй творчого злету».
Наступна дебютантка - Валері Зенинець, студентка відділення журналістики. Охоче розповідає про себе, розпочинає з сентиментального вірша про маму та відеозвернення від її одногрупників, у якому йшлося про неї та її захоплення (адже, крім поезії, Валері любить малювати).
«Мене звуть Валерія, звичайна юнка, яка мріє і живе в повітряних замках своїх бажань. Я виростала, пізнавала все нове, продовжувала радіти всьому на світі. Світ нагадував рожеву казку, я жила наче у мрії. Та раптом побачила все під новим ракурсом. Можливо, трішки сумним, можливо, трішки песимістичним. І щоб розсіяти тишу того глибоко самотнього світу, в якому живу, почала писала. Невлучно, рими десь блукали, але це було з душею. Із тим, що відчувала. Діапазон відчуттів бив фонтаном - і так, напевно, народилась книга. Зараз я трішки старша. Розбещена дощем, бо коли світить сонце, не напишу жодного рядка. Буває: хочу – не треба, не хочу – треба, треба – не можу.
Зараз я студентка. Першачок. Перед кожним практичним метелики в животі скажено стрибають: ніби й виросла, а залишаюся дитиною. Але в мене тепер є книга, погане позаду, а до Неба треба тримати вітрила. Тому «Назад до Неба» - це не просто назва, це прояв надії. Тугі вузли людських взаємин треба десь виливати: в художника - це полотно, у мене - папір».
Про збірку Валерії «Назад до Неба» позитивно відгукнулися відомий поет Василь Кузан та доцент кафедри журналістики Володимир Тарасюк, побажавши поетесі подальших творчих успіхів.
«Я здивований, як творчо можна підійти до презентації збірки! — зізнається Володимир Тарасюк. — Якщо ж говорити про першу збірку, то це дійсно дуже сміливий дебют. Валерія вміє не просто передавати почуття, а майстерно втілює їх у гарний формат та образи».
Пізніше вірші поетеси читали студентки відділення журналістики Ірина Левіна та Мирослава Шимон. А подруга Валері Анета Гевеші виконала пісню про маму, перекладену угорською мовою.
Враженнями від побаченого та почутого поділилися студентки відділення журналістики:
Анжеліка Макогін: «На сьогоднішній презентації дебютної збірки молодої поетеси були представлені твори, які спонукають замислитись: хто ми? куди йдемо? який сенс має наше життя? Кожен читач може виділити у поезії Валерії Зенинець лейтмотив, який найбільше ляже на душу. У її віршах є і кохання, і самотність, і творчі пошуки молодої дівчини. Незважаючи на дещо песимістичні нотки, певне розчарування, яке проглядається крізь рядки її поезій, твори молодої авторки випромінюють позитивну енергетику і заклик до віри у краще».
Вікторія Вольф: «Презентація на мене справила велике враження: видно, що захід добре організований. Поезія дівчат захопила своєю безпосередньою правдивістю, польотом думок та сміливим словом. Звичайно ж, вірші Валерії та Катерини були різними, але в них відчувалася спільна риса - щирість. Також хочу відзначити, шо у поезії дівчат відчутно голос їхніх сердець, який почув кожен у залі».
Діана Коцак, студентка відділення журналістики
