Америку завжди сприймала як щось далеке, незвідане і майже нереальне. Однак ця «далекість» і недоступність тих, інших, берегів не відштовхувала, а, навпаки, вабила і притягувала. Притягувала, притягувала і таки притягнула 🙂
Тож літо-2012 пройшло в мене під тегом #usa.
Літо в Америці очима дівчинки з Хуста
Якби кілька років тому хтось сказав би мені: «Катю, ти кататимешся на білосніжній яхті по Мічигану і даунтауну Чикаго, а ще потрапиш на концерт гурту «Coldplay» і сфотографуєшся біля будинку, в якому знімали твій улюблений «Сам удома»!», я б тільки із сарказмом додала: «Так, звісно, ще й на скляному балконі на 103-ому поверсі сфотографуюсь».
І ці слова виявилися б пророчими – адже влітку зі мною це все відбулося.
Зізнаюся, хоч я і читала-дізнавалась-дивилась багато про Америку, але все одно вона стала чимось шоковим, як тільки я ступила на ту землю. Англійську я чула вже не дозовано і з українським акцентом, а звідусіль і постійно, перехожі часто посміхалися і просили вибачення, якщо навіть ненароком доторкнулися до мене. Там люди їли іншу їжу, виглядали дещо по-іншому і носили інший одяг.
Я намагалась запам’ятати всі кольори, звуки і запахи, через що вони ставали для мене ще яскравішими і новішими.
Літо в Америці очима студентки
Оскільки літо приходить на зміну університетським будням і має на меті забезпечити відпочинок, я спочатку була дещо засмучена з приводу того, що мені доведеться працювати впродовж всього літа. І не просто працювати, а працювати фізично, практикою в чому, зізнаюсь, похвалитися не можу. Однак, як то кажуть, бачили очі, що купували, тому я намагалась не звертати уваги на розповіді друзів про курортні плани на літо… І приїхала я до Америки, і поохкала я кілька днів від приємного шоку і радості, що я таки ТУТ!!, і почала я працювати.
Студент – це той, хто постійно навчається, а тому я, як представник цього соціального прошарку, швидко опанувала основи своєї роботи. А беручи до уваги той факт, що студент, крім того, що вчиться, ще й постійно скаржиться на нестачу грошей, я влаштувалася ще й на другу роботу. Таким чином, третьокурсниця-студентка УжНУ почала трудитися на посаді хаузкіпера в готелі «Great Wolf Lodge» та касира в «Exxon Gas Station&International Food Market». Та хоч як би я інколи не втомлювалась на одній, а то і двох роботах за день, я не можу сказати, що це було щось дуже схоже на доросле життя: навколо мене все ще було багато студентів, хай навіть із далекого Тайваню, Турції, США, Росії, Мексики, Бразилії, Молдови чи України; майже щовечора ми влаштовували вечірки, не дивлячись на те, що завтра прокидатися зранку і відпрацьовувати свій shift (англ. – зміна) на роботі; так само тихесенько і непомітно, як і в університеті, намагалися ми перекусити на робочому місці і «літали в хмарах» під час роботи; зроблену нами роботу так само оцінювали балами і оплачували; ми так само «позичали» хліб у сусідок, разом куховарили і плакалися своїм руммейтам…
Літо в Америці очима журналіста
Починаючи з перших моментів перебування у США – відразу після виходу із O`Hare Airport в Чикаго - я почала фотографувати все побачене. Однак більшість важливих фотографій чи відео я зробила і зберігаю не на картах пам'яті, а у своїй голові, оскільки для них жодних терабайтів електронної пам’яті не стане. Керуючись певними журналістськими навичками я одразу ж почала записувати, занотовувати побачене, почуте і відчуте, ретельно відмічала на карті зміну локації: Downtown Chicago, Lake Michigan, Chicago Sun-Times Office, Opra`h Winfrey`s House, Broadway, Wisconsin Dells, Portage, Madison, Milwaukee, SkyDeck, Home Alone House, Cloud Gate…
Потім, як журналіст-скептик, я почала порівнювати Україну і США, але одразу ж закинула цю ідею. Є речі, які не порівнюються…
…А взагалі, вистачило мене на одну нотатку, хоча писати було про що. Я заховала ручку і блокнот, щоб не змальовувати картини, а жити в них.
P.S. Під час редагування матеріалу помітила, що слово «Америка» впродовж усієї статті замінюється прислівником не «там», а «тут». Хоча матеріал писався вже в Україні…
