Внутрішній світ кожного з нас має кімнату зі скелетом, кухню, на якій киплять почуття, душову, де можна очиститись від бруду буденності, смітник, в який потрапляє все непотрібне і, напевно, власну бібліотеку. Хтось проводить у ній більшість свого часу, постійно поповнюючи і обставляючи новими полицями для книг, а хтось і зовсім рідко туди заглядає.

Але це не означає, що такої кімнати не існує, можливо, Ви просто не наважувались відчинити двері і увійти? Хто знає, а раптом Ви весь час там і сиділи, чекаючи поки хтось прийде з ліхтариком у руках і посвітить на запорошені полички із забутими книгами? Скоріш за все, необхідно трохи часу, щоб підібрати потрібний ключ. Хтось в силах зробити це самостійно, а комусь необхідно наполегливо стукати в двері. На щастя, є ще такі люди, які радо стоятимуть і тиснутимуть на дзвінок, чиї слова все ж інколи є чутними крізь стукіт каструль, крик телевізора і дзюрчання води. Щось подібне прозвучало нарешті і в Ужгороді, та не просто прозвучало, а загриміло!

У вівторок, 26 березня, у кав’ярні «Старий двір» відбулося перше ужгородське «Літературне бомбардування». Штурмувати душі місцевих любителів поезії приїхало чимало відомих письменників з різних міст України, а охочих бути «забомбардованими» виявилось ще більше!

Малоосвітлене приміщення, свічки, рукописи і клаптики паперу з передбаченнями на столах, цікаві книги та не менш цікаві люди. Таким творчим і пронизаним мистецькою атмосферою видався цей вечір поезії та музики, який не залишив байдужим кожного, хто прийшов по «дозу прекрасного».

Вірші кожного автора були своєрідними пазлами, які звучали унікально, по-своєму, але вкупі з віршами інших вимальовувалась цілісна картина, звучала неповторна мелодія з емоцій та слів. Кожен ділився чимось особистим, залишив щось своє в історії вечора.

Свою творчість презентували: Кориця (Аліна Ганько), Віталіна Коваль, Ольга Мацо, Олександр Ткачинський, Микола Шпаковський, Василь Кузан, Маруся Весна, Томаш Деяк, ТоріРом. Поезію гармонійно доповнили виступи двох досить молодих, але дуже перспективних гуртів, які здивували якісним звучанням. Напрочуд душевне і тепле виконання гурту «DoRa» налаштувало на ліричну хвилю тих, хто ще не встиг цього зробити, а дебютний виступ ще зовсім юного ужгородського гурту «Маленькі ПринциПи» став яскравим завершенням вечора.

В рамках заходу відбувався також міні-буккросинг. Кожен охочий отримав можливість презентувати свою улюблену книгу, поділитись з іншими враженнями про неї і пустити, як-то кажуть, у вільне плавання. На кожному столі лежали книги, чекаючи на свого читача.

«Ми обіцяли, що «забомбардуємо» Ужгород літературою. Все так і склалося. Поезія справді вибухнула! І це доводять схвальні відгуки поетів-учасників та їх слухачів. Звичайно, жаль, що не всі можливі учасники приїхали до нас, оскільки погодні умови не дуже (кияни потерпають від снігу). Ми довели, що в нашому місті людям потрібна література і вони нею цікавляться. Глядачі дуже тепло та помірковано сприймали кожного учасника, заслуховувалися прекрасною музикою у виконанні двох музичних гуртів. Перше "Бамбардування" вдалося, як- то кажуть, на славу!!! Сподіваємось, що це стане гарною ужгородською традицією - хоч раз на 3 місяці «бомбардувати» Ужгород літературою!»

Задоволеними залишились і самі поети, які радо дарували збірки своїх віршів охочим, не шкодуючи слів, щоб поділитись враженнями.

Василь Кузан:

«Все дуже гарно і тепло організовано, одним словом, вразило. Далеко не кожне місто може похизуватися такою публікою. Приємно, що людям цікаво не лише читати певні витвори, а і слухати, як це передає сам автор. Хотілось читати ще і ще, аби вечір не мав кінця, адже кожен автор прагне бути почутим, саме про таку публіку мріє кожен, хто хоче щось донести до мас. Ці люди люблять «слово», і це відчувається. Особливо мені гріє душу те, що на таких вечорах збирається багато молоді, яка прагне розвиватися і творити щось нове і добре. Молодь хоче читати якісну літературу і прозу, але, на жаль, хороша література зараз не пропагується, зруйнована мережа книгарень, а наші ж книгарні не завжди хочуть брати книги наших, закарпатських, авторів. Наша молодь дуже яскрава й талановита, її треба підтримувати і любити.»

«Мені дуже сподобався сьогоднішній вечір! Можу сказати, що давно не відвідував такі дійства, але дуже їх люблю. У Львові публіка дуже поділена. Деякі люди дійсно приходять послухати творчість місцевих поетів, а іншим байдуже хто і що читає, вони прийшли відпочити і зовсім не дослухаються до поклику чиєїсь душі. Тому мені дуже подобається ваша публіка, дуже привітно прийняли і дійсно слухали. А місто Ужгород взагалі чимось мене вабить, певно, його атмосферою. Сюди я їхав через те, що це Ужгород, було б це якесь інше місто, то я б вагався. Цей вечір наситив мене емоціями, тому раджу всім якомога частіше відвідувати подібні заходи».

Читанням віршів у кав’ярні вечір не закінчився: поети разом з організаторами та іншими зацікавленими продовжували літературні посиденьки в пабі. На зімпровізованому «афтерпаті» далі звучали вірші, приковуючи зацікавлені погляди оточуючих. Деякі автори так «розійшлись», що вже не могли втримуватись, щоб не поділитись з іншими своєю творчістю.

Незадовго після закінчення вечора з’явився і перший відгук на персональній сторінці Томаша Деяка у Facebook:

«Друзі, всі чекають від мене критики (бо я поганий і злий), але критики не буде! "Бомбардування», на мою скромну, але доволі фахову думку, це поки еталон для наслідування усім наступними організаторами літвечорів в Унгварі. Було досить камерно, глядачі прийшли помірковані, добре приймали читців. Дуже сподіваюсь на літнє бомбардування. Сподіваюсь ФРІ-шники все організують».

І хоча вечір трохи затягнувся, більшість слухачів досиділи до кінця, після закінчення ділились враженнями, висловлювали подяку організаторам та надію на можливість проведення подібних заходів.

«Я дуже рада, що я потрапила сьогодні на вечір, хоча і сталося це випадково. Не думала, що це буде у буквальному значенні «бомбардування». Настільки цікаві особистості зібралися, я б сказала, унікальні. Побільше б таких вечорів, адже вони змінюють людей, а такі зміни, звісно, на краще. Це початок чогось великого».

І справді, «бомбардування» просто вибухнуло емоціями і незабутніми враженнями. Кожен присутній переконався у правдивості слів Некрасова, адже поезія не залишила байдужим нікого – хтось вніс до бібліотеки внутрішнього будинку душі декілька нових книг, а хтось нарешті наважився відчинити ці двері для когось.

Сподіваємось, подібні заходи не будуть рідкістю для Ужгорода, а число тих, хто любить поезію, нестримно зростатиме.