Пандемія СOVID-19 змусила всі вищі навчальні заклади перейти на дистанційне навчання. Тож і студенти відділення журналістики завершили дистанційно минулий семестр, щоб зменшити поширення та ймовірне інфікування вірусом. Новий навчальний рік також розпочали у змішаному форматі, тобто поєднували офлайн та онлайн-навчання, а з середини жовтня і до кінця семестру навчаються тільки дистанційно.
Дистанційне навчання – це насамперед про самоорганізацію. Чи ефективне воно? – Точної відповіді поки що немає, адже з плином часу можна буде оцінити якість здобутих знань. Якщо ж говорити про переваги і недоліки такого формату, то варто зазначити, що онлайн-навчання дається легше людям з обмеженими можливостями, а також тим студентам, які проживають далеко від школи/університету і, безумовно, тим, ті хто виховує маленьких дітей і паралельно хоче здобути фах. Крім того, в окремих випадках дистанційне навчання дозволяє ще й підпрацьовувати, займатися фрилансом.
Щодо недоліків, то насамперед варто назвати стресові ситуації, що можуть виникати у зв’язку з великим обсягом інформації; погіршення комунікації із друзями; відсутність мотивації; надмірне користування гаджетами, що може бути шкідливим для здоров’я, особливо у ранньому віці.
Ми вирішили дізнатися, як дається дистанційне навчання студентам відділення журналістики.
Тетяна Хасанова, 4 курс, спец. «Реклама та зв’язки з громадськістю»:
– Дистанційне навчання навесні я сприйняла позитивно, оскільки не потрібно було їздити в універ, нам давали завдання, які можна було виконати до певного терміну, і при цьому в нас було достатньо часу. Я усвідомлюю, що якість такого навчання невисока, немає можливості засвоїти багато знань. Кращий варіант в умовах пандемії – це змішане навчання, як було на початку цього семестру. Ми навчалися один тиждень вдома, а один в універі, тож мені, до прикладу, не доводилося так часто їздити в Ужгород із Чопа. Та й пари в "Google Meet" подобаються, адже під час занять, пишучи конспект, я навіть встигаю попити чаю та з'їсти цукерочку, а сприятливої атмосфери додає моя кімната – така тепла і комфортна. Загалом дистанційне навчання мені подобається, це щось на зразок заочної форми: ми і вчимося, і встигаємо виконувати інші справи.
Ольга Сабовчик, 4 курс, спец. «Журналістика»:
– Мені не дуже подобалося змішане навчання на початку семестру, коли ми були тиждень вдома, а тиждень в університеті. Навесні мені не подобалось дистанційне навчання, тому що дуже важко сприймати матеріал із деяких предметів у такому форматі і це позначилося на результатах. У мене не завжди хороший інтернет, не завжди є можливість підключитися, що, звісно, заважає навчанню…
Артур Логойда, 2 курс, спец. «Реклама та зв’язки з громадськістю»:
– Дистанційне навчання навесні, на мій погляд, було не дуже добре організовано. Викладачі були змушені освоювати нові для себе програми, тому лекцій, по суті, ми не мали. Нам надсилали завдання, ми виконували їх і надсилали викладачам. А зараз вже є досвід дистанційного навчання як у викладачів, так і студентів. Сьогодні відстежують відвідування пар, оновлено сайт електронного навчання, запущено серйозний процес навчання, максимально схожий до очної форми. Дистанційне навчання чим класне? – Тим, що можеш лежати в ліжку і слухати пару або ввімкнути її і займатися своїми справами, в цьому є свої переваги. Але немає атмосфери очного навчання, студентських заходів, розваг, нових знайомств і всього, що потрібно студенту.
Анатолій Футинець, 3 курс, спец. «Журналістика»:
– На карантині навесні було важко перейти з денного навчання на дистанційне, але з часом я почав звикати до цього і було досить комфортно працювати в домашньому одязі з чашкою кави на столі. Єдиним недоліком було те, що не можна було нікуди виходити і це трохи бентежило мене.
Коли ми навчалися за змішаною системою, я не міг налаштуватись на щось одне. Простий приклад із мого досвіду: перша пара онлайн, наступна вже в університеті і дістатись до університету за 10 хвилин неможливо.
Тому мені досить складно.
Чесно, дистанційне навчання мені вже подобається більше, оскільки я можу бути присутній на всіх парах без запізнень.
Яна Созанська, випускниця бакалаврату 2020 р., спец. «Журналістика»:
– Виявилося, що дистанційне навчання – це зовсім не для мене. Складно себе змушувати вчитися вдома. Атмосфера неробоча. Постійно щось відволікає. Мені важко створити якийсь чіткий режим дня для себе. Через це сильно страждає продуктивність. Нічого не встигаю. У таких умовах тяжко засвоювати значну кількість інформації. Отже, подібний онлайн-формат освіти – не моє. Тому вирішила, що не буду вчитися далі, не вступила в магістратуру, хоча мала намір. Але пандемія внесла суттєві корективи. Сподіваюся, колись уже той нещасний карантин скасують. І тоді з новими силами у наступному році порину у світ знань.
Діана Маловічко, 2 курс, «Реклама та зв’язки з громадськістю»:
– Навесні було важко навчатися через відсутність прямого контакту з викладачами, атмосфери навчання. Вдома хочеться відпочивати, складно зосередитись. Також не завжди є зв'язок і тихе місце на час пар. На початку семестру мені подобалися очні практичні і не подобалися дистанційні лекції. Викладачам складно підтримувати контакт зі студентами дистанційно, ми не завжди можемо відповідати на їхні запитання, тож це неефективне навчання. Весь час хочеться спати, складно змусити себе слухати лекції. Я думаю, що дистанційне навчання забирає у нас роки студентського життя, атмосферу, події. Це неефективно, велика частина матеріалу не засвоюється. Хочеться принаймні очних практичних.
Як бачимо, чимало опитаних студентів наголошують на труднощах дистанційного навчання. Сподіваємося, що в наступному семестрі ми знову будемо відвідувати пари в університеті. Будьмо здорові і бережімо себе!
Ярослава Середич, студентка відділення журналістики
