Природно, що знання, здобуті в університеті, людина не стовідсотково використає у професійній діяльності. Але чи означає це, що вища освіта не має сенсу й не варто витрачати на неї п’ять років свого життя? Звісно, що ні. Саме завдяки університету ми стаємо самостійними та дорослішаємо, а також маємо достатньо часу для того, щоб зрозуміти своє покликання. Ми дістаємо можливість спілкуватися, надихатися, бути в моменті, як сьогодні популярно казати, тобто сповна відчувати життя. В освіченої людини більше можливостей влаштуватися на високооплачувану й перспективну роботу, оскільки такі люди легко навчаються нового, максимально використовують ресурси своїх знань.

Якщо опитані нами школярі вагалися з відповіддю про важливість вищої освіти, то студенти УжНУ майже однаково відповіли: «Вища освіта важлива, особливо якщо людина збирається побудувати успішну кар’єру». Приємно, що молодь усвідомлює це, бо в юному віці нам так кортить не замислюватися над серйозним вибором, а просто хочеться вірити, що вдасться досягти успіху без особливих зусиль.

Сучасній молоді доводиться здобувати освіту в непростий час: пандемія Covid-19 суттєво вплинула на навчальний процес. Другий рік поспіль у багатьох університетах України і світу практикують дистанційну або змішану форму навчання. Перевагою онлайн-навчання є те, що студент може здобувати знання, перебуваючи у будь-якій частині світу, єдине, що потрібно, – інтернет, комп’ютер або телефон. Навчання триває у зручній обстановці, студент менше хвилюється, адже перебуває не в аудиторії разом із кількадесятьма студентами. Також залишається більше часу на спілкування з родиною. Дистанційне  навчання дешевше, студенту не потрібно оплачувати проживання і проїзд до ЗВО. Більшу частину завдань і тестів молодь виконує в електронному варіанті, що зменшує обсяг письмової роботи. 

Незважаючи на ці переваги, онлайн-навчання має чимало недоліків. На жаль, навчаючись вдома, студенту бракує практичних вмінь, важливих для певних спеціальностей. Під час дистанційного навчання мінімізується живе спілкування студентів і викладачів між собою, що може завадити розумінню нового матеріалу, розвитку навичок. Для багатьох студентів недоліком є втрата інтересу до освіти через відсутність мотивації освоювати матеріал самотужки. Іноді під час пар можуть виникати проблеми з інтернетом або електропостачанням, через що студент втрачає бали, важливі для допуску до модульних робіт.

Ми вирішили запитати в студентів першого курсу відділення журналістики про ставлення до онлайн та офлайн-навчання, бо майже два місяці вони навчалися в аудиторіях, відтак продовжили здобувати знання дистанційно.  

Рената Яцко:

– На мою думку, дистанційне навчання дозволяє не витрачати час на дорогу до університету і назад, а використовувати його для навчання. Також є можливість відвідувати пари, якщо з певних причин ти не можеш бути присутнім в університеті, наприклад під час хвороби. Недоліки можливі тільки в тому випадку, коли є проблеми з інтернетом або гаджетом, з яким працює студент.

Рушана Гасанова:

– На дистанційному навчанні в мене з’явилося багато вільного часу. Я можу займатися своїм хобі та частіше розслаблятися. Немає почуття поспіху і дні проходять спокійно, без нервів. Також важлива фінансова складова. Я постійно сиджу вдома та єдине, на що витрачаю гроші, – на їжу. Якщо говорити коротко, то на онлайн-навчанні, мені спокійно і комфортно. Окрім того, мала вірогідність підхопити хворобу, що особливо актуально під час пандемії.

Людмила Майор:

– Мені подобається навчатися дистанційно, тому що це насамперед про зручність і можливість довше поспати. Однак усвідомлюю, що недоліків такого навчання чимало, адже знижується рухова активність, інколи навіть немає часу подихати свіжим повітрям.

Серед тих, хто обирає офлайн-навчання, – переважно підлітки, які люблять комунікувати, бачити усмішки людей, мати змогу обійняти своїх одногрупниць та одногрупників. Вони добре знають, як важливо іноді виходити з зони комфорту, а ще люблять працювати в команді і вміють долучати своїх колег до спільної роботи.

Юлія Жупик:

– Дистанційне навчання – це коли більшу частину дня ми проводимо за мобільним телефоном чи ноутбуком, немає зорового контакту з викладачами та одногрупниками. Немає відчуття процесу навчання, адже ми перебуваємо вдома. Тому я надаю перевагу офлайн.

Максим Пушкар:

– Я «за» очне навчання, тому що відбувається комунікація між викладачем і студентом на глибшому рівні. Ми спілкуємося з друзями, поліпшуємо навички роботи в колективі. На дистанційній формі навчання не бачимо один одного, лише віртуальні зображення чи аватарки. Пари в режимі онлайн мені нагадують кіно, в якому я стаю глядачем і коментую кожну серію…

Олександр Гобан:

– Я люблю атмосферу нашого університету, на першому поверсі можна придбати каву та спілкуватися з друзями, поки є декілька хвилин до початку заняття. Я усвідомлюю, що за таких обставин, проживаючи в гуртожитку і маючи можливість поспілкуватися з журналістами старших курсів, я почуваюся енергійним та оптимістичним, ніж вдома.

Студентські роки – це насичений подіями період, а вищі навчальні заклади – місця, де можна не тільки здобути необхідні знання, а й завести корисні знайомства, дізнатися про не відомі раніше шляхи і можливості, знайти кращих друзів чи навіть супутника на все життя. Завдяки навчанню в університеті у нас щодня є мільйон можливостей.

Важливо усвідомити: вища освіта – не мета, а засіб, який допоможе студентам побачити і відчинити десятки, сотні дверей у певній сфері. Здобуті знання суттєво впливають на наше життя, але кінцевий результат такого впливу залежить тільки від нас.

Каріна Курта, Андріана Турянчик, студентки відділення журналістики

Головне фото з сайту Unsplash