«З собаками можна!»: навіщо кав’ярні бути pets friendly

Ірина Клінченко

Рівень толерантності нації визначається, серед іншого, і за ставленням до безпритульних тварин. В Україні вступають у силу нові закони про захист братів наших менших, але основне завдання українців – зрозуміти, що потрібно поважати всіх живих істот. «Починати змінювати світ потрібно з себе», – вважає власниця pets friendly кав’ярні «Duffort» Ірина Клінченко. 

Власна справа

Якщо ви коли-небудь блукали Ужгородом, обов’язково прогулювались і площею Петефі. В одній із затишних будівель розташувалось pets friendly кафе – «Duffort». Тут Ірина разом зі своїм партнером Андрієм ведуть успішний бізнес – готують для місцевих і туристів найкращу каву.

«За професією я – бариста. Так сталося, що змогла втілити свою мрію: займаюся власною справою, працюю з кавою  в чудовому містечку Ужгороді, хоча сама родом із Харкова», – розповідає Ірина.

Дівчина зізнається, що змалечку обожнює не тільки аромат, але й смак кави, хоча батьки постійно повторювали, що це може зашкодити здоров’ю в юному віці. «Мені хотілося контролювати кожний процес, пов’язаний із виготовленням та приготуванням  запашного напою, тому вирішила відкрити власний заклад», – зазначає власниця.

Сьогодні «Duffortу» чотири роки і кав’ярня користується попитом не тільки в людей: у цей заклад ви можете приходити разом зі своїм домашнім улюбленцем. Навіть більше – у дворі кафе живе своя собака Роза.

У чому ж секрет успішності маленького закладу? Ірина та Андрій зізнаються, що вкладають у нього не тільки сили, але й душу: «Duffort – це окремий вид кохання. Щоранку ми дякуємо Всесвіту за те, що обрали для себе роботу, котру обожнюємо всім серцем».

Хороше ставлення до тварин починається з дитинства

 «Батьки привили любов до собак змалечку. У Харкові часто відбувалися виставки чотирилапих і я, безумовно, відвідувала їх. Так з’явилося хобі – допомагати братам нашим меншим. Пам’ятаю, що всі свої кишенькові кошти, пізніше, й стипендію витрачала на підгодівлю безпритульних тварин, виклики ветеринарів для тих, кому це було необхідно. Потім і в Ужгороді продовжила так робити. Моїми фаворитами є собаки, бо їхні добрі очі – це щось неймовірне», – усміхаючись каже Ірина. Напевне, саме через правильне виховання, вигадала таку акцію у власній кав’ярні: по гривні з кожного проданого напою перераховує притулку «Барбос», що знаходиться на околицях Ужгорода.

Собака відвідувача кав’ярні

Допомога безпритульним тваринам: актуально чи ні

 Ірина вважає, що околицями міста зазвичай блукають тварини, які мають право на притулок чи принаймні базову ветеринарну допомогу, стерилізацію. «Те, що тварини, котрі мали б бути домашніми, знаходяться поза межами затишного для них середовища, – є лише віддзеркаленням рівня відповідальності суспільства та людяності нашої нації», – каже дівчина. На її думку, суспільство мусить усвідомлювати таку проблему, а те, що актуальність не втрачається  – поганий дзвіночок для українців. Саме тому створення формату «pets friendly» – один із мінімальних, але необхідних кроків для усвідомлення: тварини теж мають право на комфорт.

Закони про захист безпритульних тварин – за чи проти?

Для поліпшення захисту чотирилапих потрібно чимало років плідної роботи. Наразі в  Україні працюють над вирішенням принаймні базових, зате важливих питань. 15 липня 2021 року Верховна Рада підтримала законопроєкт 2351, який впроваджує в Україні європейські стандарти поводження з тваринами. На його ухваленні тривалий час наполягали зоозахисники. Серед волонерів, котрі підписували петиції та брали участь у соціальних опитуваннях, була й Ірина. На її думку, чинна стаття адміністративного кодексу України про жорстоке поводження з тваринами упродовж багатьох років фактично не діяла – через неузгодженості в законодавстві.

Дівчина порівнює європейські закони із українськими, розповідає, що під час відпочинку у Німеччині була приємно здивована, адже не зустріла жодного безпритульного собаку. Вона вирішила поцікавитись у місцевих жителів, у чому річ, на що отримала таку відповідь: «Якщо собака зaгубився абo втік, зa лічeні днi йoго знoву пiймають, пoвернуть влaснику aбо нaправлять дo притyлку. Якщo він вільно бігає вулицями, тo мoжна нe сyмніватися, щo хтoсь oбов’язково зaтелефонує дo притyлку для твaрин aбо дo спiлки iз зaхисту твaрин i сoбаку вiдразу зaберуть». Зазвичай закордонні притулки підтримуються державними фондами, тому у власників не виникає проблеми з коштами на утримання тварин.

Щодо нового законопроєкту в Україні, Ірина переконана: перші кроки  вже зроблені, а це дає надію на те, що жорсткого поводження стане менше. До того ж, нові правила пeредбачають зaборону жeбракувати з тваринами, а подібні ситуації досить поширені в Ужгороді.

Роза

Собака, котра сама знайшла собі дім

80% жителів Ужгорода відомо, що в кав’ярні «Duffort» можна випити не тільки запашну кави та з’їсти смачний чізкейк, але й зустріти собаку Розу. Ірина розповідає, що задовго до відкриття закладу вона неодноразово зустрічала цю собаку на вулиці Петефі. Роза була не проти, аби майбутня власниця трошки попестила її та пригостила смачненьким. Аж ось за день до офіційного відкриття собака завітала у двір, де її нагодували та залишили заночувати, бо головні ворота зачиняють, тож Роза була в безпеці. Собака не відразу зрозуміла, що двір «Duffortа» – її нова домівка, бо часто зникала, досліджуючи місцеві вулиці, але завжди поверталася. «Відвідувачі закладу не відразу зрозуміли, що собака стала головною візитівкою кав’ярні та часто запитували, чи стерилізована, чи не кусається, чи можуть почуватися  безпечно поруч із нею», – каже Ірина. Роза регулярно проходить ветеринарний огляд, вживає вітаміни й таблетки від усіх видів гельмінтів, кліщів і, звісно, пройшла стерилізацію, тому її не варто боятися.

Чи безпечно собакам в Україні?

Ставлення до тварин та відповідні програми захисту – це показник зрілості і гуманності соціуму. А ще це ознака, наскільки безпечно перебувати в суспільстві й самій людині, тому що злочини проти тварин рано чи пізно сприяють і злочинам проти людини (це доводять наукові факти). На жаль, в Україні досі поширене догхантерство. Ірина, як людина, обізнана з проблемою, вирішила поділитися думкою: «Я вважаю, що люди, котрі займаються подібним, потребують психологічної, а можливо, й медичної допомоги. Я гадаю, що всі проблеми родом з дитинства: пасивна агресія, неправильне виховання, непророблені чи непроговорені з близькими чи спеціалістами травми – провокують до жорсткого поводження не тільки із соціумом, але й чотирилапими. Бо той, хто робить подібне, – просто знайшов слабших, у цьому випадку – тварин, завдати шкоди яким та випустити власну агресію легше, ніж вирішити власні психологічні дисонанси самостійно. Навіть якщо така людина зможе довести, що має певні психічні відхилення, це не позбавляє її соціальної й людської відповідальність: завдавши шкоду живій істоті – має отримати належне покарання», – розповідає Ірина.

А ви готові допомогти?

«Європейська конвенція про захист домашніх тварин декларує, що моральним обов’язком будь-якої людини має бути повага до всіх живих істот. Звісно, найкраща допомога — це забрати безпритульну тварину додому, але якщо ви не маєте такої можливості, то варто бодай помічати її», – вважає власниця кав’ярні. Ірина закликає не забувати, що тварини, як і люди, відчувають холод, голод та спрагу: «Ми ж хочемо, щоб про нас піклувались і любили, то, мабуть, вартує почати віддзеркалювати бажану поведінку і до свого оточення, чи не так?». 

Дар’я Гарайда

Залишити відповідь