Кожна жива істота має право на любов і турботу. Ми щоденно боремося та захищаємо власні життя, та варто звертати увагу й на братів наших менших, які теж переживають нелегкі часи. Неподалік Ужгорода більше 5 років існує притулок «Кожен має другий шанс». Ми поспілкувалися з його директоркою  Анжелою Могоритою про те, як волонтери піклуються про безпритульних тварин, перетримують чотирилапих та евакуюють братів наших менших із найгарячіших точок України.

 – Розкажіть про ваш притулок та організацію, з якого року працюєте?

– Благодійна організація «Кожний має другий шанс» існує понад 5 років. Притулок заснували у 2017 році на невеликій площі і мріяли допомогти всім тим, хто залишився без домівки. Сьогодні знаходимося поблизу Ужгорода, у селі Барвінок.

– Ви допомагаєте лише тим безпритульним тваринам, котрих знайшли в Ужгороді?

– Звісно, що ні! У період із 24-го лютого до нас потрапило понад 500 евакуйованих тварин із різних регіонів України: Київщини, Львівщини тощо. А допомогли ми евакуювати близько 140 тварин.

– За статистикою, які найпоширеніші проблеми чотирилапих під час воєнного стану?

– Сьогодні до нас потрапляє величезна кількість тих, кого необхідно перетримати. Перед тим, як прилаштувати тварину, вона обов’язково проходить медичний догляд. За статистикою, більшість безпритульних тварин страждає від паразитів та глистів. Окрім того, існують і ті, кому необхідна невідкладна ветеринарна допомога або рентген.

– Назвіть перелік продуктів, котрі необхідні вашим тваринам сьогодні.

– Якщо чесно, це переноски великих та малих розмірів, зараз із цим проблематично. Полиці в магазинах пустують, а замовити з-за кордону не завжди виходить. Окрім того, є націнка за доставку з Європи.

– Ви допомагаєте лише локально – в Ужгороді, Мукачеві, чи й інших населених пунктах?

– Ні! Нещодавно, отримали гуманітарну ветеринарну допомогу зі Словаччини. Вантаж передали у Чернігівську область, село Димирівка. Фотозвіт, до речі, можете переглядати на нашій сторінці у фейсбуці.

– Чи вдалося вам прилаштувати евакуйованих тварин? Якщо так – то куди?

– На щастя – так. Можемо сміливо сказати, що 50 % безпритульних вже знайшли свої сім’ї в Ужгороді. Інші 25% – перевезені до Словаччини, Польщі, Німеччини та Чехії. Ті, хто залишився на території нашого притулку, – чекають свого другого шансу.

– Яка у вас думка про людей, яким не вдалося врятувати власну тварину і як наслідок – вона залишилася зачинена вдома…?

– Немає слів, аби передати те, що відчуває наша команда. За період воєнного стану ми бачили чимало жахливих відео, котрі підтверджують смерть тварин від голоду або спраги у замкненій квартирі чи  будинку. Впевненні, що вихід є завжди. А покидати невинну тварину, за котру ви взяли відповідальність та приручили, – абсолютно безсовісно та аморально!

– Скільки приблизно тварин зараз проживає на території притулку?

– За останніми підрахунками, на території проживає близько 30 безпритульних кішок та собак.

– Чи є ті власники, котрі чекають улюбленців за кордоном?

– Звісно! Але спочатку їх необхідно прочипувати та зробити належні ветеринарні документи.

– Кого ви любите більше – котів чи собак?

– Ні, тільки не це питання! (Усміхається. – Авт.) Я люблю всіх однаково. Це так, як обирати між молодшою і старшою дитиною – неможливо!

– Як повідомити вам про тварину, якщо на те є потреба?

– Найкраще писати відразу на фейсбук-сторінку, там є номер телефону та перехід у месенджер, а ми відстежуємо всі сповіщення, або ж на сторінку в інстаграмі.

Дар’я Гарайда

Фото зі сторінки «Кожен має другий шанс» у фейсбуці