Вони прийшли, аби внести більшу демократію та свободу слова у вітчизняну пресу, аби прийняти нові стандарти якісної журналістики. Це – яскраві та неординарні особистості. Кожен родом з різних районів нашої області: Ужгородського, Рахівського, Хустського, Іршавського, Міжгірського, Великоберезнянського та Тячівського. І всіх їх зібрало докупи саме відділення журналістики УжНУ.
Отже, знайомтеся – новоспечене сімейство журналістів. Місце проживання: аудиторія 404, четвертий поверх. Академтато: Володимир Юрійович Тарасюк. Кількість жителів: 32. З них: 24 дівчат, 8 хлопців. Це – курс відділення журналістики, на якому спостерігаємо «бум» останніх, що не може не тішити нас, дівчат.
Вони – діти Володимира Юрійовича зі своїми мріями, переживаннями та сподіваннями. Вони багаті на таланти: малюють, співають, пишуть вірші, вишивають, фотографують. Є молодий журналіст, який володіє технікою карді-стрі, а також ціла
Вони вміють божевільно відпочивати й переконані, що нема того, що студенту не до снаги, за винятком здорового та міцного сну. Неодружені, більшість – в активному пошуку. Всі є прихильниками демократії, але старший брат (староста) Оті – прибічник монархії.
Ніхто не любить математики. Проте це не головна причина, через яку вони обрали фах журналіста. Їм ця професія дає поштовх до творчого розвитку, самореалізації, великої кількості розмов.
А ще вони вірять, що саме журналістика допоможе донести власну філософію, виховати в людях високі моральні принципи і просто переконати суспільство, що життя – це річ, яка вартує, аби нею захоплювалися. На моє запитання, чого бояться найбільше, відповідь була одностайною: «Не досягти всього вищесказаного!».
Першокурсники вже мають тих, на кого не те що хотіли б бути схожими, але тих, хто викликає у них професійний інтерес та захоплення. Серед них: Притула, Кіпіані, Ірена Карпа, Комаров, Фреймут. Їхні мрії різні: перемогти у Закарпатській лізі КВН, проїхати Європу автостопом, полетіти в космос, відвідати фестиваль «Rock – am – Ring» і просто видати книгу.
Я не можу не сказати про те, що вони і дуже світлі діти, і щирі, і трішки наївні. Хоча чи можемо називати їх дітьми? Напевно, ні. Це маленькі дорослі, які починають жити новим захопливим життям. Вони всім цікавляться, відтепер бояться сесії і люблять свого академнаставника.
У них усе тільки починається. І хочеться їх запевнити: не бійтеся того, що може щось не вийти. Все вийде, адже з вами професійна команда викладачів, трішки божевільні старшокурсники і ваш талант. Ви прийшли в те місце, де себе знайдете й у всій повноті розкриєте. Отож гарного вам журналістського старту. Цінуйте кожне вимовлене слово, вчіться розуміти всю його цінність і будьте хорошими журналістами. Вітаємо вас у нашій родині!
