Студенти відділення журналістики УжНУ кожного дня здобувають важливі знання й опановують ази своєї непростої професії. Тут кого не запитай – і в газеті він писав, і на радіо записувався, і спроби знімати сюжети були, і рекламував, і … Та чого він тільки не робив!
Ужгородська школа медійників робить все, аби кожен студент став професіоналом, котрий може якісно виконувати свою роботу. Саме з цією метою для спудеїв організовують тренінги з відомими журналістами, які діляться досвідом із молодими колегами. У прес-клубі молодого журналіста «Медіаперспективи» побувало вже багато відомих людей. Нині цей список поповнила заслужений журналіст України Тетяна Вашаргелі.
Під час зустрічі, яка відбувалася 24 квітня, пані Тетяна згадувала свої студентські роки. Оскільки вона донька актора, то спочатку хотіла стати театральним критиком, бо ж дитячі роки провела в театрі. Розповідала також, що коли вступала до університету (закінчила факультет журналістики Львівського національного університету імені Івана франка), то на журналістиці навчалися переважно хлопці (близько 75 %) – за словами тодішнього декана факультету, дівчатам там робити нічого. Згадувала своїх однокурсників, які досягли успіху, колег, з якими трудиться і яких уважає професіоналами.
Зараз Тетяна Вашаргелі працює на телеканалі Тиса-1, має величезний досвід роботи у сфері мас-медіа. Щедро ділилася ним зі студентами, даючи багато практичних порад: «Не розшифровуйте диктофонні записи, а запам’ятовуйте розмову, нотуйте необхідне, бо техніка може вийти з ладу», «Пишіть правильно прізвища та імена, бо, можливо, це єдиний раз, коли про людину написали, і ви не смієте псувати їй життя», «Постійно вчіться», «Уважно слухайте свого гостя», «Готуйтеся до ефіру», «Якщо хочете працювати в науці, то працюйте вже, а не будуйте ілюзій, бо з роками це буде все важче робити».
Студенти, в свою чергу, питали досвідчену колегу про те, як знайти себе у журналістиці, як знати, що саме запитати у людини, коли вперше її бачиш, як готуватися до інтерв’ю. На це пані Тетяна відповіла, що свого співрозмовника треба не просто уважно слухати, а й поважати: «Потрібно налаштувати себе на те, що ця розмова – найважливіша у вашому житті». Такі поради студенти радо приймали. Зустріч нікого не залишила байдужим.
Марія Туряниця, студентка І курсу:
«Тренінг мені сподобався, адже Тетяна Вашаргелі – спеціаліст із величезним досвідом, і є неї є чого повчитися».
Алла Ганненко, студентка ІІ курсу:
«Я б таким журналістам ставила пам’ятники, бо пані Тетяна дуже щиро говорить, і видно, що любить свою роботу. Побільше б таких людей».
Олександр Курта, студент І курсу:
«Мені дуже сподобалася ця зустріч, хотілося б, щоб і надалі такі тренінги були, бо саме за допомогою таких людей розумієш, з чим у майбутньому матимеш справу. Поради пані Вашаргелі обов’язково візьму до уваги і намагатимуся їх виконувати».
Організатором зустрічі став Володимир Юрійович Тарасюк:
«Я знаю Тетяну Вашаргелі як колегу, свого часу працював у редакції під її керівництвом. Вона – досвідчений фаховий спеціаліст, якому є що розказати. Зустріч проводилася для студентів, щоб вони бачили теорію на практиці, щоб знайомилися з такими людьми, знали, як вони здобули свій успіх. Такі заходи будуть і надалі. Ось у п’ятницю в нас запланована зустріч з фотожурналістом Олегом Григор’євим».
Своїми спостереженнями поділилася і Галина Василівна Шумицька:
«Найбільше вразило те, що така досвідчена журналістка, яка провела чимало успішних бесід з відомими і дуже відомими людьми, хвилювалася перед зустріччю зі студентами, мабуть, більше, ніж перед прямим ефіром. Це ще одне свідчення високого професіоналізму і відповідальності. Володіє словом, не бреше, а тому і на горіхи не дістає… Все просто, виявляється».
Пропонуємо також найцікавіші фрази зустрічі:
«Ви повинні продавати свою працю і знати, що фаховий спеціаліст коштує дорого»;
«Треба мати силу стояти проти вітру і тримати удар»;
«Нема нічого цікавішого, ніж людина»;
«Вміти говорити з людиною – це велике мистецтво»;
«Чому політики беруть за дружин журналісток? – Бо ми розумні!»;
«Нахабство – це певною мірою плюс у нашій професії»;
«Ми тут не через те, що так захотів час, а через те, що так захотіли ми…»;
«Телевізійні новини – це жах, але якщо рeople хаває, значить, так має бути»;
«Кожен бачить і чує те, що хоче»;
«Сучасна журналістика втратила відповідальність»;
«Журналістика – це єдина професія, яка дозволяє в хаті вішальника говорити про мотузку»;
«Якщо любите себе на екрані, не ходіть на ТБ. Екран виказує ваше глупство»;
«Свободи слова немає ніде. Може бути тільки внутрішня свобода особистості».
