Літній відпочинок минув, і філологічний факультет УжНУ знову запрошує відомих гостей. Так, 13 вересня до студентів завітав журналіст, письменник, поет, літературний критик, музикант родом із Запоріжжя Валентин Терлецький. Особливо приємним був той факт, що автор уперше в Україні представляв свій новий, четвертий за рахунком, роман «Кілька років зими». Організував захід декан ФІФ Михайло Рошко. Офіційна ж презентація відбулася за два дні у видавництві «Кальварія» (Львів).
Дещо виснажений від спеки й зустрічі із вихованцями факультету іноземної філології, пан Валентин, жартуючи, мовляв, література — також спорт, розпочав розповідати про себе: «Працюю багато років журналістом, письменство — моє хобі, ним займаюсь у вихідні, у вільний час, уночі». Також додав: вперше в його житті таке, що він в один день побачив, відчув запах новоствореної книжки й одразу мав творчу зустріч із цього приводу. Тут згадав і про особливу насолоду від паперових джерел; свої подорожі до Європи, де молодь присвячує читанню кожну вільну хвилину.
Загалом у світ вийшло 7 книжок автора: 4 романи та 3 поетичні збірки. Перші літературні спроби робив російською мовою, адже, як зазначив «є виходцем із пролетарського гетто, де, якщо розмовляєш українською, — будь готовий битися».
Аудиторія почула власне про нову книгу «Кілька років зими». За словами прозаїка, твір неоднозначний за жанром — це роман-притча, соціально-філософська казка, антиутопія, пригодницький екшен для дітей; видавець же назвав його соціальним фентезі. Писав автор із численними перервами, загалом — 20 років, тому особливо дорожить цією літературною роботою. Тут ідеться про вибір: залишатися людиною чи стати частиною похмурої маси. Цікаво було дізнатися й про сюжет із уст творця: «Світ навколо — вигаданий, панує вічна зима. Влада повністю заборонив казки, мрійництво, переслідує письменників. У такому суспільстві живе розчарований усім, колишній митець Іван. Знову бачити барви світу героя вчить таємнича муза, опікунка невідомих мовчазних дітей — Софія. Таким чином, Іван стає частиною казкарського підпілля, починає роботу над власним, внутрішнім романом із окремим сюжетом. Твір викрадають, тож Іван із товаришами вирушає на пошуки, доходить до міста, де знаходиться зловісний уряд…» На цьому Валентин Терлецький завершив розповідь, закликавши до прочитання твору, наголосивши: розв’язка — дуже несподівана (той, хто здавався злочинцем — насправді добрий, хто боровся за справедливість — не зовсім чесний).
Після цього присутні мали змогу поставити гостеві питання. Зокрема, йшлося про джерела натхнення, якими виявилися мандрівки, зміни звичного середовища, нові знайомства, відпочинок; вірші можуть «прийти» у сновидіннях. Автор поділився: коли їхав до Ужгорода, під стукіт потяга народилися римовані рядки, хоча до цього була довга перерва… Аудиторія цікавилась і подібністю тематики «Кілька років зими» до текстів Бредбері «451 градус за Фаренгейтом» і «1984» Орвелла. Так, одним із улюблених письменників гостя є Рей Бредбері, тому його твір якось мав вплив. Про оригінальність роману-фентезі Терлецького свідчить наявність багатьох архетипів, загадок, поєднання притч у цілісний пазл. Автор, до речі, має намір створити онлайн-гру, квест за мотивами нової книжки. На питання про улюблений, найближчий вид творчої праці Валентин відповів: «Мій товариш Степан Процюк закликав мене вибрати щось одне, аргументуючи тим, що не можна одночасно досягти високих вершин у різному. Я ж уважаю: в такому разі життя не буде повноцінним».
Потім Валентин Терлецький заспівав авторських пісень, які виконує зі своїм гуртом «Декаданс». Для багатьох студентів музична частина виявилася найбільш захопливою, про що свідчили бурхливі оплески. Наостанок, охочі мали змогу придбати книжки й диски гостя, отримати автограф, сфотографуватися разом.
Завжди цікаво спілкуватися із відомими обдарованими, різнобічними людьми, отримувати від них корисні поради, цінний досвід. За навчальний рік таких можливостей буде вдосталь, тож студенти чекають нових знайомств!
Ольга Брайлян,
студентка відділення журналістики
Фото Ангеліни Угрин
