17 квітня відомі публіцисти Брати Капранови зустрілися із викладачами та студентами філологічного факультету. Головна мета заходу – презентація нової книги. «Мальована історія Незалежності України» містить стисле, але цілісне відображення кожної історичної епохи: від козацького минулого до незалежної сучасності.

Стимулом для написання став… сором. «Син готувався до ЗНО з історії, і спитав: «Батьки, як усе це запам'ятати?». І ми не знали, що відповісти. Справді, сором в таких справах стає рушійною силою, і, щоб розібратися, вирішили написати книгу» - розповідає Дмитро Капранов.

Структура видання – це гордість авторів, адже продумана до найменших дрібниць. Брати не хотіли, аби читач гортав сторінки, тому кожен розворот повністю присвячений тільки одній історичній добі, а це приблизно 3000 знаків. Іншим авторським рішенням став акцент на візуальність. Капранови ретельно підбирали мапи, ілюстрації героїв, писали сценарії коміксів для кожного розвороту. На їх думку, це допомагає краще зрозуміти та запам'ятати матеріал. І хоча видання побудоване виключно на вже доведених фактах, упродовж роботи над ним Віталій та Дмитро відкривали для себе чимало невідомого, ба навіть віднаходили родинні зв'язки з історичними героями! Неодноразово свій виступ Брати Капранови переривали своєрідними музичними паузами, граючи на кобзі та підспівуючи. Цей стиль близнюки назвали кобза-репом. Тексти пісень - поезії українських  національних письменників, яких, за словами Віталія Капранова, «є безліч у кожному районі країни, їх просто ніхто не знає».

У планах письменників написати іншу книгу, яка стосуватиметься циклу українських традиційних свят. Створена вона буде за тією ж методикою, що й «Мальована історія».

Розповіли також про книгу «Щоденник моєї секретарки», у якій зображено Помаранчеву революцію крізь образ бізнесмена (втілення політичних сил) та його секретарки, юної дівчини з наївними поглядами на життя (втілення українського народу). В основу образу заможного політика покладено риси самих братів, а дівчина-секретарка змальована з реальної помічниці письменників у Києві. І хоча книга стала відгуком на події вже далекого 2005 року, Віталій та Дмитро мають намір написати логічне  продовження – таке, яке б відбивало вже сучасне становище українського народу.

На завершення свого виступу харизматичні близнюки дали декілька порад юним філологам, зокрема наголосили на необхідності ретельно підбирати слова, бо «саме вони є нашою зброєю». І звичайно – читати книжки, адже література є найкращим способом пізнання.

Валерія Ладані,
студентка 1 курсу відділення журналістики
Фото Романа Сов’яка