Вибір спеціальності – один із важливих етапів у житті, який впливає не лише на наступні 4 чи 5,5 років, але й на майбутню кар’єру. Правильний вибір спеціальності може виявитися джерелом незабутніх вражень, сприяти успіху, тоді як невдалий вибір може спричинити незадоволеність та завадити зростанню. Ми зібрали історії студентів про те, як вони обрали свою професію.

Піти стопами бабусі – вибір чи примус?

Бабуся Едіти Кукаріної, студентки 1-го курсу спец. «Філологія. Українська мова та література», з дитинства виховувала в ній любов до української мови. Жінка працювала вчителькою, залучала внучку до різноманітних конкурсів та профільних олімпіад. Хоч Едіті не завжди подобалася така активність, вона назавжди закохалася в рідну мову.

В 11 класі дівчина вирішила поєднати своє життя зі школою. Їй хотілося ділитися знаннями з іншими, стати професіоналом, як бабуся. Едіта обожнює дітей, швидко знаходить із ними спільну мову. Також зазначила, що полюбляє багато говорити, тому фах учителя їй до вподоби.

«Цвіт нації – українська мова. Я щиро сподіваюся, що діти згодом будуть її любити настільки сильно, як це можливо, і як сильно мову люблю я», – зазначила Едіта. Професію вона обрала самостійно, хоч знайомі пропонували інші варіанти. Батьки підтримали доньку. Наразі Едіта задоволена навчанням на філологічному факультеті УжНУ та бажає іншим: «Хай кожен отримає задоволення від навчання, знайде себе і стане найкращим в улюбленій справі!».

Нехай ніхто не зупиняє на шляху до мрії

«Чому журналістика? – Таке бажання виникло після перегляду британської телепрограми «Top Gear», – поділився Максим Костик, студент 1-го курсу спец. «Журналістика». Хлопець із дитинства полюбляв спостерігати за роботою медійників, які вміли ладнати найпотужніші мотори, долати відстані на великій швидкості. «У світі свого грайливого та омріяного дитинства я хотів опинитися серед них або хоча б поряд із ними. Можливо, як співробітник, режисер, фотограф або редактор їхніх текстів», – додав студент. Батьки не дуже хотіли, щоб він став журналістом, але й не критикували, підтримали вибір сина. «Зараз я там, де маю бути», – впевнений Максим. Майбутнім студентам від порадив ніколи не відмовлятися від своїх мрій: «Головне – пам’ятайте: не все збувається одразу. Для чогось треба почекати, а для іншого рухатися маленькими кроками».

Дитяча забава переросла у професію

На думку Дмитра Сосніна, студента 1-го курсу спец. «Будівництво та цивільна інженерія», життя дуже непередбачуване, веде таємними дорогами. Одна з таких привела Дмитра до професії.

«Мені змалечку подобалося щось конструювати. Пам’ятаю, як збирав величезні коробки з лего та бавився різноманітними розумовими вправами», – розповів Дмитро. Він не очікував, що захоплення конструкторами переросте в професію. Ще на початку війни вирішив, що буде допомагати відбудовувати Україну: конструювати будівлі, відновлювати пошкодження, аби наша країна стала кращою, ніж була раніше. «Можливо, колись я стану найкрутішим інженером та разом з іншими людьми буду жити на оновленій та квітучій землі».

Не вийшло одразу – вийде згодом

В Андрія Русина, студента 2–го курсу спец. «Журналістика», з дитинства були таланти, які намагався розвивати, а ще мрія – стати футболістом. Хоч із нею поки що не вийшло, зате хлопець не відмовився від бажання поєднати життя зі спортом. Класна керівниця якось казала: «Хлопче, в тебе є здібності в журналістиці!». Так і вирішив обрати цей фах. В Андрія непогана дикція, він дуже комунікабельний. «Тепер мрія змінилася: хочу стати футбольним коментатором!», – поділився студент. На його думку, навчання на кафедрі журналістики наближає мрію і допомагає розвиватися духовно: «За цей рік я почав краще писати, читати і навіть говорити!».

Аналіз та контроль – те, що потрібно інженеру-технологу

Василь Годя, студент 2-го курсу, обрав спеціальність «Прикладна механіка», бо зацікавився інженерно-технічним факультетом. Хоч наразі математика та фізика даються тяжко, але він хоче стати інженером-технологом, тому буде старатися до нестями, щоб стати кращим у своїй справі. Хлопець обожнює дивитися на мапи і схеми, аналізувати їх. У нього є задатки лідера. Після закінчення університету хотів би працювати у великій компанії або організації, де зможе аналізувати та контролювати процес. Батьки Василя були дуже задоволені його вибором, адже професія інженера-технолога – прибуткова.

«Для мене це щось нове та непізнане. Я ніколи не думав, що мені сподобається вчитися», – поділився Василь.

Процес вибору спеціальності для майбутньої кар’єри є складним і важливим для кожного студента. Це рішення впливає на їхнє життя, професійну траєкторію, а тому вимагає ретельності. Вибір спеціальності зазвичай базується на кількох факторах, таких як особисті інтереси, здібності, сімейний вплив, економічні обставини та потреби ринку праці.

Отож, вибір спеціальності – це складний і суб’єктивний процес, який вимагає врахування різних чинників та глибокої саморефлексії. Кожен студент, який поділився думками для цього матеріалу, брав власний шлях і розуміє, що рішення про майбутня кар’єра може змінитися в майбутньому. Та це не проблема. Головне – йти за власними вподобаннями, отримувати задоволення від обраної професії та бути корисним своїй країні.

Дар’я Ліхоліт та Анна Саприкіна, студентки 1-го курсу спец. «Журналістика»