У понеділок, 2 березня, в Ужгородському прес-клубі відбувся відеоміст Львів-Ужгород. Темою дистанційної бесіди була «Свобода слова. Правдивого чи й брехливого? Хто і як має відрізняти в інформаційному просторі правду від обману і яким повинно бути покарання за брехню?». Захід ініціювали з метою обговорення проєкту Закону «Про медіа» (№2693).

В Ужгороді промовцями були медіаюристка Анастасія Бачинська; завідувач кафедри журналістики УжНУ, доктор наук із соціальних комунікацій, професор Юрій Бідзіля; голова Ужгородського пресклубу Ірина Бреза; голова Закарпатської обласної організації Національної спілки журналістів України Віталій Мещеряков; доцент кафедри журналістики Володимир Тарасюк.

З ними на зв’язку були львів’яни: головний редактор інформаційної агенції «Галінфо» Андрій Маринюк; засновник і редактор сайтів «Діло» та «Форпост» Олег Радик; головний редактор львівської газети «Ратуша» Микола Савельєв; доцент факультету журналістики ЛНУ імені Івана Франка, кандидат політичних наук Ігор Паславський.

Дискусія розпочалася з обговорення змісту термінів «свобода слова» як «свобода отримання інформації», «свобода господарської діяльності» та «свобода діяльності суб’єкта у сфері медіа». Ці три «свободи» наче розтлумачують значення загальновживаного «свобода слова», проте, ймовірно, просто спрямовані на витіснення цього поняття із Закону.

Затим перейшли до обговорення необхідності закону про медіа. Ігор Паславський висловив думку, що попередній законопроєкт був висунутий ще 15-20 років тому й «освіжити» його не завадило б. «Проте чи варто його приймати у турборежимі, як це хочуть зробити зараз? – Ні! Лише той закон, який є продуманим, виваженим та осмисленим, стане якісним. Бо нема змісту видавати його нині, а через місяць доповнити пакетом правок та пояснень», – зазначив викладач ЛНУ імені Івана Франка. Пан Ігор поділяє думку голови Національної спілки журналістів України Сергія Томіленка про те, що для створення такого проєкту потрібно долучати значно ширші експертні кола.

Далі до слова запросили Анастасію Бачинську. Вона зазначила, що цей закон передусім потрібно узгодити із європейськими відповідниками: «Не можна робити однаковими правила для всіх видів ЗМІ, адже справа з інтернет-виданнями вимагає долучити ще й провайдерів для забезпечення швидкого доступу до інформації».

Завідувач кафедри журналістики Юрій Бідзіля переконаний, що в нашій країні є закони злободенніші, ніж закон про медіа. «Якщо порівнювати застарілий закон та запропонований нині, то перший – більш демократичний. У будь-якому випадку ЗМІ є опозицією до влади, яка видає закони із «заячими вухами», що обмежують свободу слова журналістів. Було б доцільно, якби ініціаторами таких заходів стали саме журналістські угрупування, а не держава. Урядовці – це ті, до кого ми апріорі є в опозиції. Більш доречним є обговорення сегментації медіапростору. Бо ми можемо приймати закони, які не поширюватимуться на медіа, що належать певним олігархам. Закон, який нам пропонують, не містить журналістської термінології, він насичений лише загальновживаними юридичними термінами, які не дуже стосуються діяльності ЗМІ. Гадаю, не варто дозволяти інтернет-журналістам після публікації двох речень називати себе новинарями. Потрібно до такої діяльності допускати лише ліцензованих журналістів. Проте в Інтернеті це контролювати досить важко», – вважає Юрій Михайлович.

Доповідачі зі Львова погодилися з пунктом про обов’язкову реєстрацію ЗМІ. Зауважили, що в проєкті Закону є досить абсурдна граматична помилка – «цензура забороняєтьСЯ», оскільки цензура сама себе не може заборонити.

Дискусію доповнили ідеєю про обов’язковість створення органів самоврядування преси. Голова Ужгородського пресклубу Ірина Бреза зазначила, що рівень довіри до ЗМІ в суспільстві різко знизився і новини з екранів телевізорів – це остання інстанція, на яку будуть покликатися громадяни. Тому передусім закон має унормувати стандарти, яких мають дотримуватися журналісти.

Голова Закарпатської обласної організації Національної спілки журналістів Віталій Мещеряков вважає, що проєкт Закону «Про медіа» не можна приймати, оскільки полегшення для роботи ЗМІ у цьому документі немає.

До обговорення також долучився викладач кафедри журналістики УжНУ Володимир Тарасюк. Він підтримав думку про те, що закони не повинні створюватися у пришвидшеному режимі: «Не потрібно розсіювати увагу на винятки, варто чітко та грамотно розписати базові речі, із якими нині є проблеми».

Таким чином, учасники засідання були одностайними щодо недоцільності ухвалення Закону в такому вигляді. Запропонований проект не вивільняє масмедійників із тенет безглуздих правок та оновлень, які лише замилюють очі та відволікають увагу від надважливих питань, що досі не вирішені у державі.

Ірина Неменуща, студентка відділення журналістики, "Media Vista"