У цей нелегкий час складно залишатися спокійними. Читаючи новини, нас охоплює страх, попри те, що знаходимося в більш-менш спокійному регіоні. Важко навіть уявити, що відчувають наші захисники на фронті й цивільні жителі населених пунктів, де постійно тривають бойові дії…

Василь Філіп – військовий 24 окремої бригади ім. Данила Галицького. Він захищає Україну вже вдруге. Цьогоріч, як і в 2015 році, без вагань долучився до війська, ще в перші дні повномасштабного вторгнення. Пан Василь розповів нам про побут захисників, атмосферу на фронті і суперсилу українських військових. 

 Який настрій в українських воїнів на фронті?

– Бойовий. Ми налаштовані бити й вигнати ворога!

– Що є найважчим?

– Найважчим, напевно, є те, що ми змушені спостерігати, як гинуть молоді хлопці й дівчата, які ще життя не бачили; втрачати друзів, побратимів, близьких.

– Розкажіть про найекстремальнішу ситуацію, яка з вами траплялася за час перебування на полі бою?

– Найекстремальніша ситуація – коли знайшли маленького  хлопчика з бабусею під час бою. Вони зайшли до нас у підвал, де знаходилися боєприпаси. Нам потрібно було чимшвидше їх звідти вивезти у безпечне місце з-під обстрілів артилерії. Інша ситуація – коли вивозили свого пораненого товариша з поля бою.

– Чи є обереги в українських військових? Якщо так, то які?

– Так, звичайно є: обереги, які ми отримали від сім’ї, від дітей, від волонтерів. Майже в кожного є хрестики та іконки із собою.

– Як ви вважаєте, чи є суперсили у ваших побратимів? Які саме?

– Суперсила, яка є в кожного, – віра в перемогу. У нас є мотивація, бо ми на своїй землі, яку захищаємо від ворога. Кожен по-своєму вкладається у цю боротьбу.

– Які ваші найсильніші емоції на передовій? При переїзді? При перечитуванні новин?

– На передовій адреналін зашкалює. Відчуваємо ненависть до ворога, але на полі бою ми забуваємо про емоції, тому що там не можемо показувати їх.
При переїзді на інше місце – передчуття чогось нового. При перечитуванні новин: в основному читаємо позитивні новини, тому хороші емоції. Але, звичайно, є злість на ворога, коли ми бачимо публікації  про обстріли мирних жителів.

– Що допомагає вам не здаватися?

– Думка про те, що ми повинні захистити Україну.  І як я вже казав, – віра в перемогу, в те, що ворог отримає по заслугам.

– Якою буде ваша реакція на перемогу?

– Реакція буде тільки позитивна. Впевнений, що відчую радість і полегшення.

– Що найперше зробите коли дізнаєтеся про перемогу?

– Повернуся додому до рідних. Розділимо радість із побратимами.

 – Що б ви побажали тим, хто в тилу?

– Набиратися сил і, звичайно, мирного неба над головою. А військовим, що знаходяться в тилу, – вчитися військовій справі і бути готовими боронити Батьківщину. Слава Україні!

…Маємо надію на те, що ця жахлива війна найближчим часом закінчиться нашою перемогою, і кожен військовий повернеться додому до своїх рідних! Героям Слава!

Юлія Філіп, студентка 1 курсу відділення журналістики