Навчаючись  на четвертому курсі університету, я з упевненістю можу сказати, що кожного року студенти проходять новий етап у становленні  особистості.

Перший курс — найважчий. Це наступна сходинка у житті, яку нема з чим порівняти. Вчителі у школі казали одне, старшокурсники — інше, а ти проходиш через третє. Найцікавіше, що в  кожного воно своє. З перших днів опановуєш професію, стараєшся взяти з кожного предмета максимум, спілкуєшся ближче з одногрупниками. Розклад доволі щільний, тому доводиться приділяти майже весь час навчанню. І ось настає  сесія, якої так бояться «першачки». Зазвичай вона складна передусім морально, адже в школі екзаменів немає. Правильно кажуть: важливо успішно закінчити саме перший курс, бо це можливість показати себе. Але  є дещо й поза навчанням — студентські корпоративи та поїздки, що  наповнюють новими емоціями та дарують незабутні спогади.

Наступний етап — середина навчання. Другий та третій курси зазвичай простіші, ти вже добре знаєш своїх викладачів, вмієш оптимально розподіляти час та намагаєшся поєднати університет із додатковим заробітком. А тут одне з двох: або вдається це зробити, або  з’являються проблеми з дисциплінами. Саме тому в цей період важливо правильно розставити пріоритети.

І ось — останній курс бакалаврату: навчання майже позаду. Хтось уже працює за спеціальністю, хтось взагалі передумав займатися обраною справою. Якщо коротко, то це період, коли студенти визначилися із планами на життя. Комусь відчиняються двері в магістратуру, є ті, хто проходить повз них. Треба зробити цей вибір. А от що за далі — для мене теж таємниця.

Анна-Марія Гецко, студентка 4 курсу відділення журналістики