Напевно, кожен із нас коли-небудь натрапляв на дописи в соцмережах, в яких йшлося про пошуки сім’ї для пухнастиків або збір коштів на порятунок. Сьогодні багато тварин опинилися на вулиці і дуже добре, що серед нас є люди, які готові їм допомогти.
Вікторія Бакош — одна з таких. Більше чотирьох років вона займається порятунком безпритульних чотирилапих, працює в ГО «Волонтери Закарпаття».
Колись під час прогулянки з донькою побачила на вулиці маленьке кошеня, яке відразу ж сподобалося. Кожного дня вони приходили до крихітки, щоб нагодувати, проте одного разу не знайшли тваринку. Через кілька днів мешканка району розповіла, що пухнастика підібрали волонтери. Це й підштовхнуло Вікторію до рішення приєднатися до таких рятівників.
Що ж робить жінка, коли до неї потрапляє нова тварина? Найперше - оцінює візуально стан кота чи собаки. З’ясовує, чи потрібно відразу ж звертатися до ветеринара, чи можна впоратися власноруч. Потім обов'язково обробляє спеціальними препаратами від паразитів. Якщо чотирилапий здоровий, то йому роблять необхідні щеплення і вже після цього можна думати про стерилізацію. До речі, наразі діє програма безкоштовної стерилізації для безпритульних тварин.
У період пошуку нових господарів тварина перебуває на перетримці в тимчасовій сім’ї, де за нею стежать і піклуються. Тільки після цього розпочинаються пошуки постійних господарів, що іноді займає багато часу. До прикладу, на пошук родини для Грейсі – милої пухнастої кішки – знадобилося більше двох років. Через те, що вусата була несоціалізована, виникали деякі труднощі, проте «свої люди» все ж знайшлися в Німеччині. Вони були готові приняти її до себе та подарувати любов і турботу.
Зоозахисниця стверджує, що чим раніше несоціалізована тварина потрапить на перетримку, тим більше в неї шансів, щоб стати більш ручною та лагідною.
Справа, якою займається Вікторія, виснажлива та дороговартісна. Мінімальні витрати на одного пухнастика, за її словами, немаленькі: «Візьмемо до прикладу велику собаку. На її обробку витрачається близько 400-450 грн, на вакцинацію – біля 500 грн (одна вакцина). А при потребі виготовлення документів – ще додаткові 4000 грн. Був випадок, коли ми підібрали цуцика і через декілька днів виявилося, що він хворий на парвовірусний ентерит. Його відразу ж відправили на стаціонар у клініку, де красень понад два тижні проходив інтенсивне лікування. Однак після цих «пригод» в нього залишилися проблеми зі шлунком, тому пробув на стаціонарі ще місяць. Його лікування загалом обійшлося в 2000 грн. Затим він потребував дорогого, дієтичного харчування, щоб повністю одужати, а також приймав засоби, аби наладити правильну роботу травної системи. Через місяць ми його вакцинували і стерилізували. Загалом лікування заняло в нас близько п'яти місяців, але головне – що ми змогли врятувати життя нашому чотирилапому другові. Зараз він живе в Австрії, Відні, де знайшов люблячу родину».
За роки роботи у Вікторії зібралося багато цікавих історій, як хороших, які зігрівають серце, так і не дуже. Проте є одна історія, яка приємно вразила Вікторію: «Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, ми всі, звісно, були шоковані та боялися не тільки за свої життя, але й не розуміли, що буде з тваринами, адже їм так само лячно. Та нас чекала ще одна велика несподіванка – люди з-за кордону, які хотіли і могли допомогти, почали нас шукати. Багато таких добровольців приїжджали сюди, на Закарпаття, і допомагали тваринам знаходити домівки, або ж забирали їх до себе. Люди були готові жертвувати своєю безпекою заради друзів наших менших, і ми вдячні кожному, хто готовий прийти на поміч».
Можливо, хтось із вас зацікавився волонтерством і захотів спробувати себе в цьому, але не знає, з чого почати? Що ж, про це нам теж розповіла Вікторія. Насамперед запам'ятайте, що коли не знаєте, як правильно діяти в певних ситуаціях, краще порадитися з тими, в кого вже є досвід, адже на цьому базується одна із «заповідей» волонтерів: «Не нашкодь». Наприклад, ви забираєте тварину з вулиці та везете на перетримку, де вже є декілька таких, що невакциновані й необроблені. Через два дні й нова тваринка виявляється хворою. Можна візуально не побачити, що вона інфікована, тоді ви її не тільки не рятуєте, а ще й наражаєте на небезпеку тих, які були здорові. Жінка розповіла, що в багатьох початківців були такі випадки, проте не у неї, на щастя, ні. Варто дотримуватися карантину тривалістю 21 день. Також слід пам'ятати, що вибір родини — ваша відповідальність. Це не порятунок, якщо нові господарі виявляться безвідповідальними. Саме тому Вікторія Бакош завжди старається тримати зв'язок із людьми, яким віддала когось, просить їх надсилати фото-, відеозвіт, а також перед тим, як віддати чотирилапих, проводить співбесіду. Для неї це дійсно важливо.
Отже, якщо вас зацікавила робота волонтерки та її колег, ви можете переглянути групу у фейсбуці «4 лапи(Ужгород)», де знайдете багато публікацій і докладну інформацію про допомогу.
Рената Канюк, студентка 1 курсу спец. «Реклама та PR»
