В ужгородській книгарні-кав’ярні «Paperova» 1 лютого відбулася зустріч із Юлією Григоренко – авторкою книги «Три ночі в полоні». Темою стало дитяче насильство в сім’ї, його наслідки та способи запобігання. Модерувала розмову Наталія Фельбаба – психологиня, арттерапевтка та редакторка психологічної літератури. Ініціювало зустріч видання «Varosh».  

Юлія Григоренко у книзі описала історію, що вражає жорстокістю: про всиновлену дитину, яка спочатку отримує любов і турботу в новій родині, але невдовзі переживає три жахливі ночі в полоні. Авторка зізналася, що писати такий текст було непросто, тому характеризує книгу як чутливу, котру потрібно відчути.

Говорячи про проблему насильства, Юлія наголосила, що зовні багато сімей виглядають безпроблемними, але за лаштунками приховано жорстокість і навіть насилля. Це створює ілюзію ідеальності, яка руйнує несформовану дитячу психіку. 

Діти часто не можуть відверто говорити про свої переживання. Ба більше, коли вони звертаються до дорослих, ті не завжди їм вірять: «Дорослий не повірив дитині, й дитина закрилася, або свідомо уникає проблеми. Сказати дорослому "не пам'ятаю" – зручніше, ніж брати на себе відповідальність»,

Авторка книги торкнулася теми особливого психологічного стану, який мають діти, що пережили насильство. Один із таких способів – емоційне відсторонення, коли «я» окремо й емоції окремо. Таке відсторонення – це спроба захистити себе. Але в крайніх випадках психіка не витримує і людина втрачає зв’язок із реальністю.

Часто суспільство просто не помічає чи не хоче помічати проблему. У таких умовах дитина залишається сам на сам із травмою, адже звернутися по допомогу вона боїться. «Треба розповідати дітям про органи захисту. Тому що в нашій країні ця тема викликає почуття сорому, тому діти бояться сказати про насильство», – переконана Наталія Фельбаба.

В інших країнах соціальні служби намагаються запобігти ситуаціям, пов’язаним із насильством чи посяганням на права дитини на дуже ранніх стадіях. Наприклад, у Литві процедура усиновлення проходить під суворим контролем. Майбутніх батьків ретельно перевіряють, особливо їхній психологічний стан, щоб переконатися, чи здатні вони забезпечити дитині безпечне та здорове середовище.

Якщо людина втратила власну дитину менш ніж п’ять років тому, влада не на дасть їй право на усиновлення. Це робиться для запобігання можливим психологічним травмам як у дорослого, так і в прийомної дитини. Такий підхід гарантує, що усиновлення відбувається в інтересах дитини.

Юлія наголошує, що проблема не лише в конкретних родинах, а й у системі. З іншого боку, люди часто просто перекладають відповідальність на інших, зокрема на владу, хоча запобігати насильству мають не умовні політики, а безпосередньо кожен із нас, якщо дізнається про випадки, та відповідні соціальні служби, правоохоронні органи.  

Тому психологи актуалізували важливу дискусію про те, щоб почати з елементарного – перевірки готовності дорослих до батьківства. Наприклад, пропонують батькам проходити спеціальний психологічний тест перед народженням дітей. Адже саме батьки стають тими, хто визначає дитяче майбутнє. 

Насильство в сім’ї – це не приватна справа. Це проблема всього суспільства. І ми не маємо права мовчати про неї.

Зустріч завершилася обговоренням творчих планів Юлії Григоренко, яка зараз працює над новою книгою.

Даніель Ковальчук та Діана Шкабура, студенти 1 курсу відділення журналістики