Для тих, хто зовсім не хоче в гуртожиток, є вихід – знайти
квартиру. Здавалося б, взагалі нічого складного. Але, повірте, складно. Хоч ми
і студенти, та все одно прагнемо хороших умов, «теплої» зими, зручного району.
Та ось взамін за всі ці наші прагнення власники квартир теж чогось прагнуть.
Грошей. Та й немалих, геть немалих.
До прикладу, якщо ви розраховуєте на суму 350-500 грн., то
зможете пожити на ці гроші протягом місяця в квартирі з дуже "приємною"
тітонькою. Так, на перший погляд доброю і приємною, але трохи
згодом майже щодня чутимете усі її думки про життя, розміpковування, яка нікудишня сучасна молодь
й усіляке інше такого ж штибу… Або ж зможете жити за ту саму суму без
сторонніх бабусь, проте розділяти кімнату та, хоч і звучить це неоднозначно,
ліжко з іншою людиною.
Коли ж батьки виділять вам більшу суму із сімейного бюджету
на затишний куточок, скажімо, гривень 600-800, то вважайте, що шикуєте! Ви
зможете знову ж таки розділяти одну, проте вже майже класу люкс, кімнату з
сусідом або ж жити в окремих з ним кімнатах, до речі, також нормального стану.
Ідеальним для гаманця вашої родини буде варіант 2-кімнатної квартири на трьох
або ж чотирьох.
І ще одне, насамкінець: ніколи не слід забувати про тих, хто
за цими квартирами стоїть, – рієлторів та власників. З власного досвіду знаю, що
"ґазди" бувають дуже непередбачуваними людьми. Доходило навіть до того, що
наші речі опинялися у великій купі посеред коридору. Тому, дорогі студенти,
будьте обережними при виборі житла!
Еліна Андрусь, студентка
відділення журналістики УжНУ
