Практика за фахом в університеті – це той період, коли після закінчення навчального року, сесії і перескладань з’являється наснага розвиватися й працювати в обраній професії. Хоч, чесно кажучи, у середньостатистичного студента сильніше бажання працювати баристою у відомому закладі, ніж проходити практику… 😉 Але цього літа, ми, практиканти кафедри журналістики, пережили такий досвід, яким готові спростувати згаданий стереотип.
Наша практика тільки почалася, як ми вже одразу поїхали на зйомку сюжету у Сваляві про відкриття клініки «Protez Foundation», що займається протезуванням українських військових. Відверто кажучи, коли нам розповідали, як із протезами люди ходять у походи, підкорюють вершини, то мурашки бігали по тілу…
Не менш цікавим досвідом виявився запис коментаря начальниці управління містобудування та архітектури Ужгородської міськради. Було дуже страшно, чесно... Але ми настільки увійшли в азарт, що пішли брати коментарі ще й до муніципальної поліції, звідки нас спочатку вигнали, але згодом все-таки дозволили провести невеличке інтерв’ю.
Нам запам’ятається і поїздка до Нижнього Селища, де благодійники облаштували шелтер для людей, що через війну втратили свої домівки. Того дня ми бачили смуток і перемогу. Спостерігали, як люди, котрі втратили все, не бояться почати життя з нової сторінки. На фотовиставці в Хустській міській картинній галереї наші редактори презентували 50 історій про переселенців, які переїхали на Закарпаття і продовжують творити свою історію вже тут.
За місяць практики було чимало захопливих пригод! Тож із радістю ділимося своїми враженнями:
Анастасія Джупіна, студентка спец. «Реклама та зв’язки з громадськістю»:
– Кожен день на практиці був дуже насичений. З першого дня головна редакторка прес-клубу Ірина Бреза запрошувала нас на зйомки різноманітних сюжетів, ми постійно виїжджали за межі міста, спілкувалися з багатьма волонтерами, переселенцями, військовими, політиками та знайомилися з іншими досвідченими журналістами. Хоч і було багато роботи, але це було крутезно, дійсно. Найбільше сподобалося реалізовувати власні ідеї для створення публікацій, редактори прес-клубу допомагали нам домовлятися про зустрічі з цікавими людьми у місцях, куди було важко потрапити без журналістського посвідчення.
Практика – це наразі найкращий досвід для мене за період навчання. Робота у цій сфері тільки підсилила моє бажання стати медійником, цікавитися важливими темами, що впливають на суспільство.
Маріанна Чайбинець, студентка спец. «Міжнародна журналістика»:
– Літня практика була для мене дуже насиченою та цікавою. Я справді здобула навички, які знадобляться мені в майбутньому: навчилася працювати з фотоапаратом, знімати сюжети, брати інтерв’ю та працювати у професійній команді! А також, звичайно, шукати креативні ідеї, з чим мені дуже допомогла редакція видання «Заголовок». Редакторка Анна Семенюк та керівниця прес-клубу Ірина Бреза радо приймали мої ідеї та допомагали їх покращувати. Таке ставлення до мене та моєї праці додавало наснаги і мотивації працювати! Я щиро рада, що мала змогу відчути себе частиною цієї команди, справжньою журналісткою. Моя перша в житті практика стала чудовим досвідом і залишила хороші спогади, що не може не радувати.
Максим Галашко, студент спец. «Журналістика»:
– Практика в Ужгородському прес-клубі, а саме в інтернет-виданні «Заголовок», дала шалений старт: ми не тільки створювали матеріали, а й були учасниками тренінгів для журналістів, виїжджали на зйомку сюжетів. Для журналістів-першокурсників, напевно, це була найдрайвовіша практика. Різноманітні конференції, пошук і збір інформації, процес написання статей… І як же ж без допомоги «зеленим» журналістам? Голова прес-клубу Ірина Бреза та редакторка видання «Zaholovok.com.ua» Анна Семенюк радили теми для написання матеріалів, допомагали з редагуванням, ставилися з повагою і розумінням. Наша група практикантів дуже рада, що ми пройшли практику саме у прес-клубі.
Тому, любі студенти, не концентруйтеся на стереотипних тезах, мовляв «найголовніше – отримати гарний бал на захисті практики»; «треба її просто закрити та й усе»; «навіщо старатися, якщо навіть не заплатять…». Ніхто не знає, як насправді обернеться для вас цей досвід. Можливо, це буде частинкою вашої незабутньої історії, значно цікавішим процесом, ніж ви очікували.
З любов’ю –
практиканти Максим Галашко, Анастасія Джупіна, Маріанна Чайбинець
