Роки навчання в школi, щоденнi заняття з репетиторами, виснажлива пiдготовка до ЗНО, нарештi самi тестування залишилися позаду. Закінчилися і довгі черги в приймальній комісії та нестерпне очікування результатів. Останній крок до звання «студент відділення журналістики» зроблено. Важливим випробуванням й індикатором таланту та неординарності вступників був творчий конкурс, який і вирішив долю багатьох абітурієнтів.
«Це тільки початок!»… «Нарешті з упевненістю можу сказати: я – майбутній журналіст :)»… Все частіше з’являються такі записи на сторінках молоді в соцмережах. Тішить те, що з кожним роком збільшується кількість людей, які йдуть за покликом душі і реалізують свої дитячі та юнацькі мрії, а не просто роблять випадковий вибір у надії на краще. Після тривалого шляху до здобуття бажаного першокурсники-журналісти з нетерпіння чекають чогось нового і невідомого.
Андріана Якубик:
"Після закінчення школи було таке відчуття, ніби все найкраще в моєму житті закінчилося, але тепер я точно знаю – все тільки починається. Документи подавала лише в УжНУ, оскільки вважаю, що не обов′язково залишати рідне місто, щоб досягнути бажаної мети і стати дійсно хорошим та успішним спеціалістом. У планах було навчання на філологічному факультеті за спеціальністю «українська мова і література» або «журналістика». Також подавала на факультет суспільних наук, бо колись хотіла бути психологом. Але тільки під час вступної кампанії остаточно вирішила стати журналістом. I не важливо: контрактне навчання чи за державним замовленням. Єдиним критерієм у виборі майбутньої професії було бажання мати творчу роботу. Люблю завжди бути в центрі подій, подобається займатись активною громадською діяльністю. Знаючи ось таку мене, друзі порадили спробувати себе у сфері журналістики. Думаю, це не буде помилкою. Нові знайомства, веселі будні, корисні знання, постійна самореалізація… I це ще не всі можливості, які відкриє для нас студентське життя".
Юрій Ігнат:
"Це не просто робота, це покликання: завжди перебувати в центрі подій та інформувати людей про зміни, що відбуваються в суспільстві. Тому я і вибрав журналістику. Якщо матиму змогу змінити життя людей на краще, то обов’язково робитиму все можливе. Творчий конкурс для мене був цікавим, веселим і не таким напруженим, як ЗНО. Цілком задоволений своїми результатами. Знаю, що далі у навчанні потрібно бути старанним, але я готовий до цього".
Віктор Буртин:
"Я щаслива людина, бо мрія всього мого життя здійснилася. Тепер я з нетерпінням чекаю навчання, тим паче у такому дружному колективі, яким уже встигла стати наша група. Написання твору було легким і дуже відрізнялося від творчого конкурсу в Тернополі, куди я теж подавав документи. Там було цікавіше, адже наш іспит проходив у три етапи. Спочатку ми зустрілися з відомим тернопільським письменником Олександром Вільчинським, який упродовж години розповідав про себе, а потім ми письмово відтворювали почуте. Наступним етапом була співбесіда, під час якої запропонували висвітлити 2 теми із 15 на вибір. Останнім завданням було написання міні-твору".
Олеся Матій:
"Від природи я нерішуча, тому вагалася дуже довго. Але зробити вибір допомогли випадкові зустрічі. Коли їхала подавати документи, то в автобусі зустріла журналістку, яка коротко розповіла мені про факультет. Остаточним фактором у прийнятті рішення став творчий конкурс. Я вирішила: якщо моя доля бути журналістом, то я все напишу добре, і тому зовсім не готувалася. Показала хороший результат і навіть вступила на бюджет. Тепер сподіваюсь, що зможу реалізувати себе, незважаючи на легку невпевненість у собі, і отримаю купу цікавих вражень. Знаю, що навчання деколи буде і важким, але точно не нудним".
Ніколетта Бокшан:
"Від цієї спеціальності в мене перехоплює дух вже кілька років поспіль. Я рада, що навчатимуся на відділенні, де працюють висококваліфіковані викладачі і навчаються веселі та цікаві однокурсники. З вибором факультету, на якому хочу навчатися, я не зволікала, адже роль журналістики у моєму житті вже давно зрозуміла. На творчому конкурсі я обґрунтовувала крилатий вислів «Освіта – скарб; праця – ключ до нього» (П.Буаст)» Тема виявилася легкою для мене. Я ніби відчувала напередодні і перечитала багато інформації про освіту, вивчила безліч цікавих цитат, які допомогли мені у написанні твору. А також я дуже щаслива, бо завдяки журналістиці знайшла справжнього друга".
