Цими словами 30 листопада у виноградівському палаці Перені (нині районний відділ освіти) розпочалася наукова конференція, присвячена 610-й річниці Королевського Євангелія.
Саме Королевського, а не Королівського! Аби прозорою була етимологія: створене у Нелабському замку селища Королево. Саме Нелабського, а не Ньолабського чи Нялабського! Назва має українське, а не угорське походження: нелабський – недоступний, непрямий. Такими авторитетними лінгвістичними застереженнями Василь Німчук, завідувач відділу історії української мови Інституту української мови НАН України, наголосив на потребі виваженого наукового підходу при аналізі фактів, пов’язаних з пам’яткою.
Це було трохи згодом. А сам початок наукового форуму був надзвичайно піднесеним: після вітальних слів представників влади та духовенства працівники Закарпатського краєзнавчого музею внесли до зали засідання саму пам’ятку, бережливо загорнуту. У ту саму мить, ніби за помахом якоїсь невидимої диригентської палички, потужно й натхненно устами святих отців трьох конфесій української церкви (УГКЦ, УПЦ КП та УПЦ МП) зазвучали слова церковного гімну «Царю Небесний». Величне було простим – просте було величним!
Бо ж перша кирилична пам’ятка на Закарпатті, на 160 років старша за Пересопницьке Євангеліє, святкувала своє 610-річчя з ініціативи жителів селища Королево, серед яких і випускник Ужгородського національного університету, аспірант кафедри української мови філологічного факультету Василь Шаркань, що працює під керівництвом професора Валентини Статєєвої.
Ініціативу гаряче підтримали представники місцевої влади, зокрема Олег Любімов – голова Виноградівської районної ради. Співорганізаторами заходу стали Інститут української мови НАН України, Ужгородський національний університет, Українська асоціація релігієзнавців та Закарпатський краєзнавчий музей.
Науковці УжНУ – Павло Чучка, Сергій Федака, Володимир Фенич, Ігор Прохненко, Микола Палінчак, Йосип Кобаль, Василь Шаркань – взяли активну участь в обговоренні цілої низки актуальних наукових питань, пов’язаних з пам’яткою.
З’ясувалося, що Євангеліє мало чи й зовсім не досліджене в жодному з аспектів: історичному, мовознавчому, літературознавчому, теологічному, мистецтвознавчому, дидактичному тощо. Є лише дві наукові розвідки, авторами яких є архімандрит Василій (Пронін) та мовознавці Павло Чучка й Василь Микитась.
Наукові дискусії, що тривали впродовж цілого дня, лише окреслили коло наукових проблем, які потребують скрупульозного фактологічного опрацювання.
Було висловлено припущення, що пам’ятка написана (переписана) Станіславом Граматиком, який міг бути ченцем, що здобув освіту у Краківській гімназії, можливо, в Празі, чи Відні, чи навіть Греції (текст рясніє численними грецизмами). Скорописець міг бути з болгарського чи македонського середовища.
Замовником дуже дорогої на той час книги став Іштван (Степан) Вінц, що міг походити з волоської дворянської родини.
Текст Євангелія написаний церковнослов’янською мовою зі значною кількістю українських живорозмовних рис (особливо на лексичному рівні). А ще ж зовсім донедавна побутувала думка, нібито кирилична писемність з’явилася на Закарпатті лише у ХVІ столітті й що тут не було своїх писемних пам’яток, а лише завезені.
Орнаменталістом міг бути той самий Станіслав Граматик, хоча, найімовірніше, – хтось інший, не підписаний (підписуватися дозволяли тільки професійному переписувачеві). В оформленні превалює старовізантійський стиль, хоч оформлювач не зовсім дотримується його канонів, активно використовуючи елементи народної орнаменталістики, вільно їх інтерпретуючи.
Папір для Євангелія – фабричного італійського виготовлення, про що свідчать водяні знаки єдинорога й дзвону (фірмова відмітка виробника).
«Тетраєвангеліє» (канонізоване – складається з чотирьох частин: від Матфея, Луки, Марка, Іоана) виконане на 176 аркушах з мініатюрами, 11-ма заставками та ініціалами. Робота над ним мала тривати впродовж року-двох.
Форма пам’ятки не є первинною: вона пережила обрізання, через що втратилися покрайні записи.
Підсумком конференції стала резолюція, в якій запропоновано:
– віднайти кошти на реставрацію й факсимільне видання Євангелія;
– виготовити його паперовий макет (за це пообіцяли взятися науковці кафедри дизайну Закарпатського художнього інституту під керівництвом Одарки Долгош);
– увіковічнити імена Станіслава Граматика й Степана Вінца, назвавши на їх честь вулиці чи школи в Королеві;
– виготовити пам’ятні нагрудні значки на честь ювілею;
– замовити ювілейні марки й конверти.
Іншою важливою частиною урочистостей стало відкриття пам’ятного знака з нагоди ювілею у селищі Королево.
Пропонуємо вашій увазі коментарі учасників конференції.
Аспірант кафедри української мови УжНУ Василь Шаркань:
– Ідея відзначити 610-річчя Королевського Євангелія належить нашому славетному землякові – видатному мовознавцеві В. В. Німчуку. Спочатку ми хотіли встановити меморіальну дошку на Замковій горі в Королеві – на місці, де Станіслав Граматик переписав Євангеліє 1401 року. Наприкінці цього літа ми звернулися до голови Виноградівської районної ради О. В. Любімова з проханням посприяти. Олег Вікторович одразу зрозумів важливість Королевського Євангелія в історії культури Закарпаття і так загорівся бажанням ушанувати й популяризувати пам’ятку, що одразу запропонував не тільки встановити меморіальну дошку, а й провести наукову конференцію. Зізнаюся, я й не думав, що за кілька місяців можливо організувати науковий форум, адже Королевське Євангеліє мало хто бачив і досліджував, а людям треба готуватися не один місяць. Однак це виявилося можливим. І то насамперед завдяки самовідданій роботі О. В. Любімова, Я. В. Антала та інших небайдужих людей, які організовували цей захід. Конференція пройшла на найвищому рівні. А в Королеві встановили не просто меморіальну дошку, а чудовий пам’ятний знак, який прикрасив центр селища і нагадуватиме королівцям і гостям селища про нашу безцінну пам'ятку».
Доцент кафедри журналістики УжНУ Галина Шаповалова:
– Атмосфера, яка панувала на конференції, була неповторною: у залі, де виступали науковці, було й Королівське Євангеліє, що по-особливому надихало, змушувало серця прискорено битися, спонукало до творчих пошуків, цікавих дискусій. Усе це було б неможливим без тих неймовірних зусиль, котрих доклали організатори форуму. Маю на увазі передусім Василя Шарканя, аспіранта кафедри української мови УжНУ й викладача ЗакДУ, адже саме йому належить ідея проведення свята, присвяченого 610-й річниці найдавнішої кириличної пам’ятки культури Закарпаття. Задум молодого вченого із запалом підтримав голова Виноградівської районної ради Олег Вікторович Любімов. Ентузіазм, небайдужість, завзяття, енергійність цих людей та їхніх помічників стали запорукою успіху такої визначної події.
Доцент кафедри історії України, декан історичного факультету УжНУ Володимир Фенич:
– Відверто не сподівався, що в маленькому, але давньому Виноградові збереться небезстороння аудиторія науковців різних напрямків для відзначення 610-ї річниці Королевського Євангелія. Велике спасибі організаторам, які, попри всі хвилювання, можуть бути впевненими – науковий форум удався. Сподіваюся, це лише початок, адже Виноградівщина є чудовим прикладом неупередженого вивчення історії на перехресті культур.
Тож перше в Україні та Європі кириличне Євангеліє написане староукраїнською (припускаємо!) мовою поблизу найдавнішої стоянки первісних людей в Центральній і Східній Європі. З нього починається перелік двадцяти найвартісніших в Україні рукописів на папері. Назвемо це випадковістю?
