Погода за вікном змінюється: то сонечко вигляне, то плаче небо – ніби очима цьогорічних випускників відділення журналістики. Мабуть, не часто в житті бувають сльози радості і болю водночас: спогади про студентські роки не відпускають з університету, а доросле життя вабить цікавістю.
Державна екзаменаційна комісія на відділенні журналістики закінчила свою роботу, а отже, магістри та спеціалісти завершили захист своїх кваліфікаційних робіт.
До кінця залишаються, як кажуть, найсильніші: з 20-ти з гаком першокурсників, які вступили 2008 року здобувати фах журналіста, на сьогодні 14 з них випускники: 8 – магістри, 6 – спеціалісти. Вони покидають дружну журналістську родину, але не прощаються. Бо де, як не на рідній кафедрі, їм завжди раді?! Особливо чоловікам, яких у нас, на жаль, дуже мало!
Жарти жартами, але як важко прощатися з такими хлопцями, як Роман Сов’як та Яромир Лобода. Одному з них удалося щось безпрецедентне, принаймні на відділенні журналістики: захистив дипломну роботу (створення сайту на футбольну тематику) на 100 балів!
Як йому це вдалося? Ось що каже сам дипломант: «У першу чергу це допомога Василя Івановича Путрашика, який був моїм науковим керівником. Це допомога усіх моїх друзів, які мене підтримали, бо це дуже важливо: без підтримки годі чогось досягнути. А ще це була мрія зробити щось своє, пов’язане з футболом.
Мій сайт функціонує, серед його відвідувачів є і закордонні любителі футболу.
Приємно, люди добре відгукуються про ресурс. Для відвідувачів створена пошта, куди можна надсилати якісь зауваження або побажання. Тому заходьте на Labd-у та ідіть у ногу з футболом. А на закінчення процитую свого друга-однокурсника Романа: «Студентське життя – крута штука».
Ще одна дипломна робота – «Серія фото на соціальну проблематику» – прикрашатиме стіни рідного факультету. Її авторка Габріелла Руденко зізнається: «Тему дипломної обирала сама. Уважаю, що так і має бути: коли студенти вивчають і досліджують те, що їм близьке, тоді є зацікавленість і відповідно позитивний результат. Над своєю роботою я працювала не один місяць – майже рік ми з моїм керівником Лесею Ярославівною Поліхою фіксували різні картини із соціального життя нашого міста. У результаті маємо хороший і якісний фактаж для створення фотоколажу, який тепер прикрашатиме наш факультет. Таким чином залишу по собі пам’ять на рідному факультеті 🙂».
Скільки студентів – стільки тем. Кожна по-своєму актуальна, цікава. Усі виконані з розумом, душею і серцем. Кожна має чи матиме своє практичне застосування… Усі наші випускники уже працевлаштовані, причому за фахом. Це теж специфіка і перевага нашого відділення.
Якби ж можна відмотати плівку життя на кілька років назад і ще хоч раз поглянути на тих першокурсників, які розгублено бігали по факультету у пошуках потрібної аудиторії! І порівняти з тими дорослими молодими людьми, які тепер упевнено крокуватимуть зі своїми дипломами у доросле професійне життя! Насправді це не так уже й важко. Зупинитися тільки на мить – і згадати…
Усі ці роки поруч з ними була їх академмама Галина Валентинівна Шаповалова, яка не давала своїм діткам бити байдики, а завжди спонукала гарно навчатись і бути старанними студентами і журналістами. А любов і турботу, яку вона їм подарувала, неможливо забути, а тільки пронести її крізь роки.
Тож вітаємо наших випускників із завершенням! Нехай кожна стежка під вашими ногами стелиться, але не забувайте, що не ганьба повернутися туди, звідки починається дорога, ганьба заблудитися й забути, де ми починали.
