Чи задумувались ви коли-небудь над тим, чому наша абетка є такою, якою ми її знаємо, і чи завжди вона була такою, чи завжди наші букви називалися так, як вони називаються?! І які глибинні змісти криються за нашими іменами? Студенти відділення журналістики теж про це не думали, допоки...
Готуючись до практичного
заняття з орфпрактикуму, що мало стосуватися правопису слів іншомовного  походженнях, ми з подивом глянули на
викладача Г.В.Шумицьку, котра, переступивши поріг аудиторії, запитала: «А ви пам'ятаєте, який
сьогодні день?». Лише тоді дехто із нас згадав, що саме 9 листопада, в день
вшанування памʾяті Преподобного Нестора Літописця,  наша нація відзначає День української
писемності та мови. Звичайно, що ми говорили й про подвижницьке життя учених
мужів Кирила та Мефодія, яким ми завдячуємо нашою кирилицею.

Далі було цікавіше: ми мали змогу
ознайомитися з науковою гіпотезою академіка Ю.Степанова, за словами якого,
слов'янська азбука – це загадковий код, в якому перші три літери складають
текст «Азь (Бог) букви пізнав (вимовив)».  Подальша комбінація літер словʾянського
алфавіту складає не просто суцільний текст, а є всеслов’янською молитвою –
заповітом Господнім. Бог (Логос, Всесвітній Розум) наклав благодать свою на всі
речі словʾянського світу, відбивши це у найменуваннях. Отже, учені знайшли
лінгвістичне підтвердження Біблійного вчення про те, що «Бог було Слово».

А моє імʾя, виявляється, може нести ще й таку інформацію:

«М(«мыслитє») И(«ижеи») Р(«рьци») О(«он») С(«слово») Л(«людиє») А(«азъ») В(«вѣди») А(«азъ»):
«Думаю і клянуся: Він – Бог, люди, я знаю».

Мирослава Шимон, студентка ІІ курсу відділення журналістики

ОРИГІНАЛЬНА ТРАДИЦІЯ

Всі говорять про її неповторність, милозвучність, кришталево
чисту природність. Вона

– жива основа нашої національної свідомості. Зробити щось
для її розквіту вважається

честю для кожного
свідомого українця.

Так, це вона – наша рідна мова, яка стоїть

кісткою в горлі багатьом ненависникам. У школі ми вивчаємо
її майже примусово, хоча

в глибині душі й розуміємо, що втрачаємо надто багато.
Вроджена вада нашої освітньої

системи у тому, що вона може навчити нас мови, але не навчає
любити її.

Змінити ситуацію на краще ми намагаємося вже кілька років
поспіль. Загальнодержавні

диктанти у День української писемності та мови – одне з
таких позитивних зрушень.

Справді класно (інакше не скажеш) коли наш Президент,
міністри, актори, телеведучі

пишуть диктант, спільний для всіх.

Подібні заходи покликані не тільки перевірити грамотність
наших високопосадовців, а

й згуртувати українців навколо спільної ідеї хоча б на час
написання диктанту, в

день 9 листопада. Бо що ж може бути настільки патріотичним
як вшанування пам’яті

Нестора-Літописця в такий спосіб?

Оскільки все велике починається з найменшого, свій внесок у
традиційне святкування

зробили і студенти 2 курсу відділення журналістики УжНУ.
Звичайне практичне заняття з

орфографічного практикуму пройшло в дусі наукової розвідки
первісних алфавітних

систем – кирилиці і глаголиці. Оригінальним ходом стало
написання вільного диктанту,

який передбачав не тільки відтворення почутої інформації, а
й спонукав до творчого

переосмислення тексту.

Після такої роботи поглиблюється почуття відповідальності
перед нацією, хочеться любити і шанувати те, що нам

подаровано Богом і вдосконалено солунськими братами Кирилом
і Мефодієм.

Наталія Шандра, Наталія Каралкіна,

студентки 2-го курсу
відділення журналістики