Волонтерство – невід’ємна складова нашої перемоги. Про допомогу небайдужих у тилу й на окупованих територіях, труднощі волонтерів під час війни найкраще знають ті, хто безпосередньо залучений до цього потужного руху. Щоб зрозуміти потреби і проблеми волонтерства, я поспілкувалася з Богданою Турів, комунікаційною менеджеркою Української волонтерської служби / Ukrainian Volunteer Service.

– Розкажіть про вашу організацію, як і коли заснували її?

– Наша організація працює з 2017 року. Її створила команда небайдужих людей з Одеси, які бачили, як несистемно розвивається волонтерський рух в Україні, та хотіли щось змінити і розвивати культуру волонтерства саме в нашій країні. Власне, зараз ми є громадською неприбутковою організацією, яка розвиває культуру волонтерства та взаємодопомоги в Україні. Ми віримо, що кожна людина, незалежно від її статі, віку, соціального статусу чи расової приналежності, може долучатися до волонтерства і творити якісні зміни у своїй державі.

– Що спонукає вас займатися волонтерством у цей нелегкий період?

– Передусім нас мотивує наближення перемоги, адже саме через волонтерство ми можемо допомагати нашим захисникам та захисницям, постраждалим унаслідок бойових дій, внутрішньо переміщеним особам, стареньким, людям з інвалідністю та іншим. Також можемо долучатися до змін у нашій країні і беремо відповідальність на себе за ці зміни.

Мені здається, що волонтерство – це якраз той випадок, коли ти не просто критикуєш, не просто бачиш якусь проблему, а вирішуєш її, або хоча б пробуєш вирішити. Ось ми працюємо вже близько п’яти років і за цей час наша організація дуже розвинулася. У нас було багато проєктів, а з початком повномасштабного вторгнення їх стало ще більше. Основна  наша цінність – це люди й Україна. Ми хочемо допомагати, хочемо розвивати Україну і, власне, робимо це.

Наша команда працює по всій країні. У нас є локальні волонтерські спільноти на заході, сході, півночі, півдні, в маленьких та великих містах у 20 регіонах. Зі спостережень можемо сказати, що волонтерство після 24 лютого набуває все більших і більших масштабів. Долучилася велика кількість людей і багато з них тепер займається тільки волонтерством. Це зрозуміло, бо початок повномасштабної агресії російської федерації в Україні змусив нас всіх або брати до рук зброю, або ставати волонтерами.

– Чи доставляла ваша організація благодійну допомогу безпосередньо в зону бойових дій, та чи були випадки відбирання цієї допомоги на блокпостах або в дорозі?

– Наша організація до повномасштабного вторгнення не мала таких проєктів, як «Волонтерська гаряча лінія», «Паляниця інфо» та адресна допомога стареньким. Це якраз ті проєкти, які виникли як реакція на повномасштабне вторгнення і в перші тижні вторгнення. Після 24 лютого ми думали про те, як можна допомогти людям, які страждають внаслідок агресії росії.  Тому спочатку  запустили волонтерську гарячу лінію, яка функціонує у форматі чат-боту в телеграмі, де людина може звернутися по допомогу в таких категоріях як: гуманітарна допомога, ліки, допомога захисникам, евакуація, пошук прихистку та інші. Наші кейс-менеджери – це волонтери, які постійно на зв'язку в чат-боті. Також ми запустили ресурс для швидкого пошуку допомоги «Паляниця інфо» – це платформа, на якій збираємо перевірені громадські організації чи волонтерські групи, які надають швидку допомогу, щоб людині було зручно  знайти потрібну категорію та переглянути. Згодом ми запустили адресну допомогу стареньким і доставляємо продукти, ліки у прифронтових  та деокупованих містах. Наші волонтери продовжують це робити й зараз.

– Розкажіть про допомогу населенню на окупованих територіях. З якими труднощами ви зіштовхуєтеся?

– У червні наша команда запустила проєкт підтримки та допомоги українців у тимчасовій окупації, який називається «Близькі». Ми допомагаємо українцям у Херсонській та Запорізькій областях, бо саме тут маємо перевірені контакти волонтерів, з якими безпосередньо співпрацюємо.

Для нашої команди  ця тема досить близька, адже частина наших працівників у перші місяці вторгнення була під окупацією. Зараз вони виїхали, знаходяться в безпеці, але їхні рідні залишилися в тимчасово окупованих містах, саме тому ми вирішили організувати цей проєкт, який працює завдяки нашим соцмережам і підтримці нашої спільноти. Ми збираємо внески на закупівлю продуктів та ліків для українців у тимчасовій окупації. Це люди, які продовжують чекати на ЗСУ, чекати на деокупацію, на повернення до України. Ось ми передаємо ці кошти нашим волонтерам, які безпосередньо залишилися в тимчасово окупованих містах для закупівлі цієї допомоги та доставки всім, хто потребує. Також наша команда співпрацює з іншими організаціями. До прикладу, волонтерська ініціатива «Котики-патріотики» – це ініціатива з Херсона. Ця команда також виїхала, вже евакуювалася, але вони все ще продовжують доставляти ліки.

Не завжди вдається доставляти допомогу в тимчасово окуповані міста. Дійсно, окупанти можуть забирати вантажі на блокпостах, дуже часто викидають. З того, що нам розповідали  наші партнери, до прикладу, ті самі «Котики-патріотики», часом можуть забрати водія, навіть усе забрати або тільки частину, і вплинути на це, змінити щось неможливо, адже окупанти не дотримуються законів чи правил.

Тому так, гуманітарна ситуація на тимчасово окупованих містах жахлива. Завезти гуманітарну допомогу, продукти й ліки дуже складно, а ціни в окупації величезні. Нещодавно ми спілкувалися з нашими волонтерами, які протягом півроку допомагали українцям в тимчасовій окупації в  Новій Каховці. Вони зазначають, що якісних продуктів немає, а все, що завозять – із Криму, й ціни жахливі. Люди продовжують чекати на Україну і ми можемо їм допомогти. Тому через соцмережі часто розповідаємо історії наших волонтерів, звітуємо і закликаємо підтримувати проєкт своїми внесками та допомагати українцям дочекатися на деокупацію.

Щодо проєкту «Близькі», то не завжди можна відзвітувати, показувати фотографії, адже потрібно розуміти, що безпека – це перший пріоритет наших волонтерів і людей. Тому часто ми ділимося лише фотографіями закупленої допомоги, а не самих людей, адже нам важливо не просто допомагати, а допомагати безпечно.

До речі, нещодавно наша команда створила пам’ятку для українців в окупації. Це документ, який містить інформацію про фізичну та інтернет-безпеку, про евакуацію, поради, ресурси, контакти і про те, як отримати допомогу фінансову, гуманітарну та психологічну. Зараз ми активно поширюємо цю пам’ятку для українців, які перебувають безпосередньо в окупації і також для їхніх рідних, які виїхали.

– Чи були випадки перешкоджання вашій волонтерській діяльності?

– Таких випадків не було, та ми стежимо за історіями волонтерів, які опинялися в схожій ситуації, закликаємо бути обережними, прозорими, звітувати про свою діяльність. Звичайно, волонтери є для нас пріоритетом, особливо наші волонтери. Тому ми працюємо в цьому напрямку, щоб максимально захистити нашу спільноту, аби її не переслідували за те, що допомагає іншим.

– Якщо можливо, поділіться історією, яка вас найбільше вразила за час війни.

– Насправді їх дуже багато. І коли так ставлять питання, досить важко щось одразу  розповісти. У нас є історії кейс-менеджерів волонтерської гарячої лінії, які закривали запити на допомогу військовим. Є історії волонтерів, які проводили благодійні книжкові ярмарки, книжкові лотереї, а свою любов до читання перетворювали на благодійні внески. Детальніше про це ви можете дізнатися в наших соціальних мережах.

Анастасія Джупіна, студентка 1 курсу відділення журналістики