Михайло Коштура навчається на другому курсі відділення журналістики УжНУ. Юнак народився в Ужгороді і тут вирішив продовжити своє навчання. Михайло – творча натура, народився в сім’ї відеооператора та фотографа. Родинне коріння дало про себе знати: хлопець захопився світлиною та відео. Інколи Михайло називає себе «гібридом», бо намагається поєднати таланти як батька, так і матері.
– Коли ти захопився фотографуванням і створенням відео?
– Ну, варто розпочати з того, що з самого дитинства я бачив камеру, адже мої батьки справжні генії в цій справі. Я часто ловив на собі погляд мами через фотоапарат. З дитинства я бачив прекрасне у всьому, та зйомкою захопився тільки у 2014 році. Цього ж року відзняв перше відео для свого каналу, який продовжую вести й сьогодні. Я поширюю україномовний контент на просторах ютубу та в інших соцмережах. А щодо фотографії, то нею я зайнявся 2016 року. Декілька років відвідував гурток, де навчався основних правил та «законів» фотомистецтва.
– Фото і відео – це тільки захоплення чи й можливість заробітку?
– Фотографією та відеозйомкою я займаюся тільки для себе, адже це приносить мені велике задоволення. Прагну розвивати в собі креативні погляди. Також не менш важливим є те, що моє хобі приносить мені заробіток. Другий рік поспіль я фотографую початкові, випускні класи у школах. Чую у свій бік приємні та похвальні коментарі.
– Чому саме журналістика, у чому бачиш перспективи?
– Журналістику обрав тому, що це найближчий напрямок до того, що я люблю. Хоч і були сумніви щодо вступу: вагався між кінорежисурою та журналістикою, адже в журналістиці бачу себе за камерою, а не перед нею. Сподіваюсь, що навчання, викладачі допоможуть мені змінити мої погляди.
– Особисто я вважаю, що таке поєднання професій цікаве та корисне, адже якісні фото до матеріалів вітаються. Яка в тебе думка з приводу цього?
– Звісно, що корисне. Адже професійне фото завжди може доповнити хороший матеріал. Я часто дивлюся різні курси з фотографії та відкриваю для себе щось нове. Окрім фото та відео, також почав займатися 3D-моделюванням. Також варто зауважити, що я мав можливість практикуватися в обласній державній адміністрації як журналіст, а також як фотограф й оператор. Цей досвід для мене цінний, бо мої роботи всім подобались.
– Яким бачиш своє майбутнє? Чи не шкодуєш, що вступив на журналістику?
– Сподіваюсь, що після закінчення університету я вийду на новий рівень з фотографії, відеомонтажу та постпродакшену. Зможу оформити власну фотостудію, знайти команду однодумців. І так, я ні на хвилину не шкодую про те, що обрав саме журналістику, бо тут я маю можливість реалізувати свої таланти і розвиватися. Чи буду я журналістом, покаже час, але я буду старатись.
Алла Ревай, студентка відділення журналістики
