Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті — невмирущу славу і всерозквітаючу радість, яку в мільйонах людських сердець все наново збуджуватимуть його твори. Традиційно на початку березня наш факультет вшановує пам'ять Великого Українця. Пройшло 198 років від дня народження Тараса Григоровича Шевченка – пророка, фундатора української літератури, захисника нації та просто генія.
Не забувають про цю дату студенти філологічного факультету. Під керівництвом викладачів кафедри української літератури Оксани Кузьми, Катерини Шимоняк та Віктора Шетелі вони підготували цікаву презентаційну програму творчого доробку письменника.
Розпочався захід із доповіді доцента Оксани Кузьми, котра зауважила: «Сьогодні ми з вами, на жаль, спостерігаємо спекуляції на імені митця, знайомимося із найрізноманітнішими прочитаннями його творчого доробку, бачимо дискусійні думки стосовно його творчості. Десь у тому розмаїтті губиться справжній митець, справжній автор».
Випускниця факультету Женя Монинець вразила присутніх грою на гітарі та піснею на слова Шевченкової «Тополі». Студентки читали уривки з його віршів «Сон», «Мадонна», «До Основ'яненка», «Ісаія. Глава 35» та інших. Оскільки Шевченко був шанувальником творчості Котляревського, оцінив його ідейно-естетичне значення в українській культурі , то не забули й про його вірш «На вічну пам'ять Котляревському».
Також студенти інсценізували поему «Великий льох». А насамкінець усі присутні вшанували пам'ять віршем-посланням «Заповітом», увіковічнивши таким чином роль геніального поета в розвитку нашої нації, зокрема її літератури.
Хотілося б, аби не забували й про інші аспекти багатогранної діяльності Кобзаря, адже він був неперевершеним художником, громадським діячем, істориком. Тож, пам'ятаймо про великого поета, про його любов до нації та невичерпну віру у наше щасливе майбутнє.
