Жінка-легенда вже за життя – Ліна Костенко – у понеділок, 19 березня, відзначала 82-ий День народження. З цієї нагоди у 16-ти областях України пройшли флеш-моби, під час яких студенти роздавали листівки з її віршами, а також організували книгу привітань, яку до рук поетеси передали через її доньку – Оксану Пахльовську. Тож і журналісти 2-ого курсу вирішили по-особливому відзначити цю дату.
Їй не потрібно кричати «Браво!», бо вона цього не любить. Їй варто сказати «Спасибі». Спасибі за вірші, рядки яких не лишають байдужим нікого. «Життя іде, і все без коректур», «Очима ти сказав мені: люблю...», «Пастораль ХХ сторіччя», «Страшні слова, коли вони мовчать», «Між іншим» … Мабуть, кожен з нас читав і знає напам'ять хоча б один рядок із цих поезій.
Це саме той випадок, коли про людину багато говорити не варто, тому що слова будуть замалими для такої особистості. Тож ми вирішили зробити акцент саме на читанні її віршів. Хотіли відійти від стандартного «вийшов-розказав-забув». Тому сиділи в колі, грала спокійна музика, читали вірші, коментуючи, чому саме цю поезію обрали.
Розповідали від душі, тому навіть заядлі залізні леді курсу дозволили собі слабкість – сліз не приховував ніхто. Справді, склалась настільки по-домашньому затишна й одночасно романтична атмосфера, що вірші про кохання породжували в кожному шквал емоцій. Вже давно знайомі рядки здавалися почутими вперше і чіпляли за живе. Саме в цьому сила слова Ліни Василівни – кожен, абсолютно кожен є героєм її віршів, кожен переживав бодай раз щось подібне: почуття, думки, емоції, ситуації - все це таке життєве і знайоме… Чи то «несказане лишилось несказанним…», чи «Любов підкралась тихо, як Даліла», або ж « Буває мить якогось потрясіння»…
Під час назвемо його «літературного ранку» дивилися і слухали, як відомі люди читають вірші Ліни Костенко та вітають їх авторку. Одним з таких був Остап Ступка, який прочитав поезію «Крила». Від такого виконання аж мурашки йшли тілом…
А ще кожен отримав особисте побажання від Ліни Костенко – вибрали кожен по олівчику з прикріпленими до нього рядками з віршів. Слово таки велика сила. Сила об’єднувати людей в одному місці, в один час заради однієї мети. Ліна Костенко опанувала майстерність домовлятись зі словом, аби, озброївшись ним, висловити те, про говорить сама душа.
