Коли я вирішила вступити до університету в іншому місті, хвилювання та очікування переповнювали мене. Я знала, що це буде новий етап мого життя, але не могла уявити, наскільки саме гуртожиток стане його центром. Спершу я хвилювалася про адаптацію: нове місто, незнайомі люди, інший ритм життя. Та з першого дня проживання в гуртожитку зрозуміла, що всі ці зміни будуть легшими завдяки новим знайомствам і підтримці тих, хто опинився в таких же умовах.
Перші дні були трохи напружені: я розпаковувала свої речі в маленькій кімнаті, ділила простір із сусідкою, яку бачила вперше. Було складно пристосуватися до незвичних умов – спільна кухня, черги до ванної кімнати та, звісно, постійний шум навколо. Але ці незручності швидко відійшли на другий план, коли я познайомилася з сусідами.
Життя в гуртожитку буквально змусило мене спілкуватися з людьми. Коли ти живеш у місці, де сусіди завжди біля тебе, де всі ділять простір і знаходяться за крок один від одного, знайомства стають природними й невимушеними. Одного разу я зайшла на кухню, щоб приготувати обід, і випадково побачила, як одна із сусідок готує щось дуже смачне. Почала питати, що це таке, і в результаті ми заговорили про наше місто, улюблені страви, дитинство. Виявилося, маємо схожі захоплення, незважаючи на те, що приїхали з різних куточків країни. Завдяки таким випадковим знайомствам гуртожиток почав здаватися мені не просто місцем для проживання, а справжньою маленькою спільнотою.
Особливо мені запам’яталися вечори. Після навчання ми часто збиралися в коридорі чи на кухні: хтось пропонував подивитися фільм, інші приносили чай і смаколики, і ми просто розмовляли або сміялися разом. Іноді хтось ділиться своїми «студентським болем» — курсовими, дедлайнами, а часом навіть романтичними історіями, які трапляються саме в гуртожитку. Такі вечори наповнюють мене відчуттям підтримки, і навіть коли навколо багато шуму й метушні, я відчуваю, що маю людей, з якими можу розділити свої радощі й проблеми.
Не можу не сказати про дні народження, коли свято однієї людини перетворюється на святкування для всіх. Кімната зазвичай стає місцем зустрічі, де збираються сусіди, вітають, співають пісні, інколи навіть вигадують сюрпризи. У цей момент навіть ті, хто не знайомий близько, відчувають себе частиною однієї великої сім’ї. Ці маленькі моменти нагадують, що, незважаючи на всі труднощі й недоліки гуртожитського життя, тут ми стаємо частинкою чогось більшого. Такі спільні події та вечори нагадують, що студентські роки – це не лише навчання, але й час, коли ми створюємо спогади, що залишаться з нами на все життя.
Життя в гуртожитку має свої переваги й недоліки, і я сповна відчула їх на собі. З одного боку, це чудове місце для соціалізації: щоранку та щовечора ти бачиш знайомі обличчя, у будь-який момент можеш поговорити з кимось або попросити допомоги. Але, звісно, є й труднощі. Іноді дуже бракує простору, особливо коли в кімнаті кілька людей. Спільні кухні та ванні кімнати також іноді створюють незручності – зокрема, коли всі поспішають зранку на пари.
Цікавий аспект життя в гуртожитку – це нічні розмови, які, здається, ніколи не плануються, але завжди стають чимось особливим. Буває, засидишся за підручниками чи завданнями, настає пізня година – і несподівано починаєш обговорювати з сусідами життя. Ці розмови – про все на світі: від мрій і майбутнього до курйозних історій зі школи або улюблених фільмів. Іноді такі бесіди затягуються до світанку, коли всі вже сміються до сліз чи задумано мовчать. Тоді люди розкриваються і ти відчуваєш особливий зв’язок із тими, з ким поруч проживаєш цей етап життя.
Попри всі ці моменти, я зрозуміла, що гуртожиток навчив мене цінувати дрібниці, допоміг відчути себе частиною великої родини. Коли я тільки приїхала, боялася, що буду сама в незнайомому місці. Але тепер знаю, що гуртожиток – це місце, де я знайшла не просто знайомих, а справжніх друзів. Кожен день тут – нова пригода, нова історія, яка залишиться зі мною назавжди.
Тут звичайне життя наповнюється особливими митями, які не завжди трапляються поза студентськими роками. І саме ці моменти створюють атмосферу, яка перетворює гуртожиток на щось значно більше, ніж просто місце проживання, – він стає справжнім домом.
Марта Гудошнікова, студентка кафедри журналістики
