На початку вересня фестиваль «Гуцульська бринза» пронісся полонинами Рахівщини й заманив до святкування не лише гуцулів. Відродження давніх традицій – чи не найголовніша мета заходу. Проводилося дійство в парку-амфітеатрі «Буркут». На фестивалі побували й студенти відділення журналістики.

Ні світ ні зоря, довкола туман, вологе повітря й осінній холод. О 7-й годині ранку до «гуцульських Гімалаїв» вирушає автобус із ужгородськими журналістами. «Прикрашена» закарпатськими ямами дорога виявилася довгою.

12.00. Ми вчасно й без пригод дісталися до Рахова. Вівчарі з полонини повернулися, тож по всій Гуцульщині уже пронеслася чергова «вурдо-бринзова лихоманка». Святкування почалося з  параду. Сотні усміхнених гуцулів  вишикувалися для маршу, щоб показати всі принади своїх ексклюзивних вишиванок. Кожне село, мов на карті, вимальовується колоритним національним убранням: різноманітними фасонами спідниць, головних уборів і візерунками на сорочках. У «бій парадний» ішов і льон, і батист, і вишивки хрестиком, гладдю, і квіти в дівочих косах, і хустки на головах жінок… Супроводжувався рахівський «марш гордості» веселими піснями – майже кожне село під час параду крокувало із власними музикантами. Трембіта, бандура, сопілка, баян, гармонія, бубни – усе це тільки доповнювало атмосферу дійства.

Ватра запалена, отже й свято набуває дедалі більшого розмаху. На сцені невпинно показують  таланти народні гурти. Вони часто нагадують гостям про єдність України та про благодійну підтримку співвітчизників, які зараз у зоні проведення АТО.

На фестивалі кожне село мало власний куточок.  Усі радо запрошували на свої подвір’я охочих продегустувати бринзу, подивитися на вишиванки, оригінальні вироби та сувеніри. На святі  було стільки всього, що  аж очі розбігалися.

Чим  ближче до парку-амфітеатру, тим більше пахне вурдою, бринзою, рибою, грибами та іншими різноманітними смаколиками. Усе починалося молочними продуктами, солодкими медяниками, а закінчувалося медовухою та вином зі смородини. Утамувати примхи власного шлунку зумів кожен.

«Справжнє закарпатське народне гуляння – високо в горах! Свято радує колоритністю, запахом бринзи, гуцульськими піснями й привітними рахівчанами! – ділиться враженнями хустянка Іванна Розман, колишня студентка УжНУ. –  Хоч зранку погода намагалася завадити фестивалю, їй це не вдалося: усіх зігрівав дух справжнього свята, дух вишиванки та гарячий бограч!»

17.00. Вурдо-бринзовий день для нас добігає кінця.  Небо прояснилося, сонце заходить за обрій,  а ми, розглядаючи гуцульські вершини крізь вікна автобуса, їдемо додому. У кожного залишилися приємні спогади, а в пакетах тимчасовий сувенір – смачна бринза, придбана на фестивалі.

Яна ТЕГЗА, студентка відділення журналістики.