День народження – завжди свято. Іноді лише для самого іменинника, іноді для декількох найближчих людей… Цей день народження був святом для всіх: 18 грудня в рамках проведення Дня відкритих дверей відділення журналістики УжНУ відзначало своє 15-ліття!

У приміщенні великого конференц-залу Інституту економіки та міжнародних відносин УжНУ зібралися всі ті, кому не байдуже життя відділення, кому не байдужі його представники. Це і викладачі, і випускники, і студенти відділення, і керівництво університету, і зовсім юні потенційні першачки-журналісти.

Сидячи в одному з перших рядів, ми мали змогу бачити лише «своїх» і лише сцену. Відчуття було таким, ніби просто велика і дружна родина зібралася гарно провести час. Тепло і любов поєднали всіх. Когось любов одне до одного, когось до навчання, та всіх нас об’єднувало єдине велике почуття – любов до рідного відділення. Чи то від того, що нас не так і багато, чи то від чогось іншого, але чомусь ніхто не є відчуженим, всі завжди все переживають разом: і творять разом, і вчаться разом, і відпочивають також гуртом.

Все почалося з дотримання добрих українських традицій: гімну та вишиванок. Студенти та їхні наставники піднялися на сцену, всі присутні встали – почав лунати Державний Гімн. Опісля свято відкрив «генеральний тато» філологічного факультету – його декан Юрій Михайлович Бідзіля. Привітав майбутніх абітурієнтів, ознайомив їх з досягненнями відділення та щиро запросив приєднатися до нашої родини.

Далі вів розмову про журналістику ректор університету Федір Григорійович Ващук, пообіцявши, що керівництво вишу буде й надалі підтримувати кафедру журналістики, турбуватися про матеріально-технічну базу відділення.

Продовжила День відкритих дверей… та ні, не продовжила, а по-справжньому презентувала здобутки відділення журналістики УжНУ стрічка «15 років за 15 хвилин». Спостерігаючи за роботою над фільмом, ніколи б і не подумали, що він зможе вийти таким. Таким насиченим та цікавим. А втім, дарма що не думали, адже наші кінорежисери вже встигли себе добре зарекомендувати у кінематографі (пригадаймо фільм про Йосипа Дзендзелівського).

Вітання від студентів другого та третього курсів відділення журналістики

Всі кадри були настільки знайомими, всі голоси були настільки рідними…ти ніби дивився улюблений з дитинства мультфільм, де вже наперед знаєш, хто що скаже та як поведеться. Все тому, що ти цим живеш, ти знаєш майже кожну хвилину життя колективу. І це не може не радувати!..

Цікаво було послухати про історію створення відділення та думки про нього, цікаво було поспостерігати за своєю роботою збоку, цікаво було…та що там перераховувати, все було цікавим! Ці 15 хвилин насправді промайнули, ніби одна. Як і вся святкова програма, між іншим. Адже все продовжувалося далі й далі, стаючи все цікавішим і цікавішим.

Невелика сценка, виконана студентами-другокурсниками, про вагання дівчинки-школярки щодо обрання свого майбутнього фаху виявилася надзвичайно правдивою: вона виявилася про кожного з нас. У ці моменти згадувалися власні вагання та роздуми, поради батьків, насмішки друзів, застерігання бабусь. І добре, що колись це все не змогло вплинути на нас. Бо майже нікого з теперішніх студентів відділення вже неможливо уявити в чомусь іншому, як не в журналістиці.

Саме цією, нашою улюбленою сферою діяльності і були пройняті майже всі жарти команди КВН «От Фонаря», котра розділила з нами прекрасне свято. Мініатюри про викладачів, ба більше, за участі викладачів були неперевершеними. Володимире Юрійовичу, вам окреме спасибі та вітання з днем народження!

Також окреме спасибі тим випускникам кафедри, котрі виразили свої враження від навчання на відділенні та вдячність йому за кращі роки їхнього життя. Порадували присутністю голова профкому студентів УжНУ Андріана Завадяк, головний редактор газети «Ужгород» Андрій Андрусяк, завідувач редакції телевізійних та ігрових фільмів ТВО «Експеримент» телеканалу «Тиса-1» Тетяна Довганинець, відомий ужгородський ресторатор Тамара Готра та один з перших випускників кафедри Петро Онисько, нині очільник агенції "ФЛІБОН".

Як би ми не були проти того, але наше свято завершувалося. А завершувалося воно красиво! Чудовий настрій став ще більш піднесеним завдяки святковому торту та виконанню магістрантами студентського гімну.

Так, це було дійсно свято для кожного з нас, котре ще більше з`єднало всіх, ще раз показало нам, яким є наше відділення, а воно є прекрасним! Ми щиро пишаємося тим, що обрали правильну дорогу, що поєднали своє життя з цим фахом та з тими, хто нас йому навчає – нашими викладачами, кваліфікованими професіоналами своєї справи. Ніякого іншого факультету, ніякої іншої кафедри нам не потрібно, коли бачимо таку, по істині, справжню велику родину. Ніби й не були колись чужими людьми…

Таких зустрічей хочеться більше й більше. Таких свят хочеться частіше й частіше. Але головна зустріч в нашому житті вже відбулася – ми зустріли одне одного. І головне свято в нашому житті відбувається кожного ранку – коли бачимося на нашому четвертому поверсі. Четвертому поверсі, який ніколи б не проміняли ні на який інший!..