Приїхавши, п’ять курсів відділення журналістики сформували п’ять команд, а викладачі відповідно стали членами журі. Після вступного слова декана філологічного факультету, завідувача кафедри журналістики УжНУ Ю.М.Бідзілі та офіційного відкриття фестивалю, студентські команди почали змагання у першому конкурсі — розпалювали багаття на швидкість. Як тільки з’явилися перші язики полум’я, команди приступили до кулінарних звершень — у казанках зашкварчали сало та цибуля. Кожна команда обрала собі головного кухаря, що весь час знаходився на варті кулінарного шедевру.
Програма фестивалю продовжилася творчим представленням курсів. Кожна команда намагалася якнайточніше та найвеселіше передати специфіку своєї групи, а дехто навіть зміг креативно та цікаво представити і викладачів. У цьому конкурсі всі команди довели, що журналісти це справді талановиті та творчі особистості, і кожен курс є неповторним.
А поки шеф-кухарі чаклували над боґрачем, представники від кожної команди вже змагалися у турнірі з шашок. Хоч змагання було напруженим, та, все ж, вдалось визначити переможців серед юнаків та дівчат.
Останнім завданням в конкурсній програмі виявився анекдот про викладача з кафедри. І майже всі курси впоралися з цим завданням, проте всі анекдоти були перероблені із вже існуючих. Можливо, причиною стало те, що студенти поважають і люблять своїх викладачів, тому не можуть складати про них анекдотів, хоча залюбки по-доброму з них жартують.
Поки команди змагались, із казанків запахло смачненьким — боґрач зварено і шановне журі приступило до дегустації та оцінювання. А тим часом студенти знайшли чим себе зайняти — грали у «фанти» і виконували різноманітні чудернацькі бажання.
Крім того, протягом всього дня на фестивалі діяла «Ведмежа пошта», якою кожен міг відправити листа будь-кому з присутніх. А також всі учасники фесту грали в гру «Таємний друг», яка полягала у тому, що кожен отримував собі в «напарники» людину, якій він протягом дня таємно робив приємні речі.
Кульмінаційним моментом фестивалю стало нагородження переможців, яких оголосив голова журі В.Ю.Тарасюк. Тож, у спартакіадних змаганнях останнє, п’яте місце зайняв ІІ-й курс. Слідом за ними, на четвертому місці опинився І-й курс. Третю сходинку на п’єдесталі посів ІV-й курс. Почесне друге місце у V-го курсу. А переможне, перше місце виборола команда ІІІ-го курсу.
У кулінарному конкурсі місця розподілились дещо по-іншому: п’яте місце — V-й курс, четверте місце — ІІ-й курс. Трійка переможців розділилася таким чином: третє місце і маленькі миску з черпаком у подарунок отримав І-й курс, середню миску виборов ІІІ-й курс, який програв переможцям у 7балів. А найбільшу миску за найсмачніший боґрач і перше місце виборов ІV – курс.
Після урочистостей команди мали змогу доїсти боґрач, спакувати речі, прибрати за собою територію та поїхати назад до цивілізації, так би мовити, залишивши свою, хай і короткочасну, та, все ж, таку чудову журналістську республіку.
Член журі, доцент кафедри журналістики УжНУ В.Ю.Тарасюк прокоментував захід так:
— Перше, що хочеться відзначити, це те, що була започаткована дуже хороша нова традиція на відділенні журналістики, яка дала можливість студентам і викладачам ближче поспілкуватись один з одним у неформальній, дружній атмосфері, більше пізнати один одного. Радує, що студенти дійсно провели культурний та змістовний відпочинок, цікаво підготувались до заходу, проявили справжній творчий хист і виявились дружніми курсами та командами. Особливо хочеться відмітити перший курс, які за два тижні виявилися справжніми членами журналістської родини.
Повернувшись до звичного студентського життя та переосмисливши подорож журналістів на «Скалку», Ірина Левіна, студентка ІІІ-го курсу відділення журналістики УжНУ, поділилася враженнями:
— «Інформаційна миска» — це подія, яка, напевно, обговорюватиметься між студентами і викладачами тривалий період. Мені все надзвичайно сподобалось - всі курси раптом перестали бути окремими курсами і стали однією веселою компанією. Хоч ми й змагалися між собою, та ці змагання нас не посварили, а навпаки - зблизили і здружили. Єдине, чого бракувало на заході - це часу: багато ігор та цікавих занять ми просто не встигли виконати. Дуже добре, що нам таки вдалося виїхати кудись цілим відділенням, і хотілося б, щоб це стало щорічною традицією кафедри. А може, й щопіврічною (сміється. — Авт.)
Щоб переглянути фоторепортаж із фестивалю, клікніть мишею на зображенні нижче.