Надзвичайно яскравий та ритмічний понеділок влаштувала для нас студія сучасного танцю «Бліц», адже вже традиційно 29 квітня святкуємо Міжнародний день танцю.

Отож площа Театральна, на годиннику 17.00. Поступово звідусіль під гучну ритмічну музику починають збиратися люди. Всі в очікуванні чогось незвичного. «А що це зараз має бути?» — чуємо голос недалеко від нас.

Аж ж ось за 15 хвилин величезна колона танцівників із плакатами «Ми любимо «Бліц», «Хто не танцює — той комплексує» та «Життя — це рух, а рух — це «Бліц»» з’явилися в історичному центрі міста.

Розпочинається… Надзвичайно динамічно на сцену вибігають дітлахи віком 5–7 років: в яскравих кольорових маєчках, з помпонами в руках, вони приємно дивують глядачів ритмічними рухами. Не просто витанцьовують, як у американських групах підтримки, а ще й урізноманітнюють це акробатичними трюками, приваблюють харизматичністю.

Через деякий час бачимо майстер-клас із танців в стилі диско. Привертає увагу те, що «викладачами» також є маленькі діти, за якими, на диво, споглядають із усмішкою дорослі. Дехто навіть вчиться такому своєрідному танцю.

«Це дуже захоплює. Я не знаю, як деякі люди можуть не піддаватися цій музиці і не рухатися під неї. Все одно тішить більшість, яка танцює і не комплексує. Таке дійство ми робимо вперше. Зовсім не хотіли, щоб це був концерт, адже прагнули залучити всіх охочих приєднатися. З цим нам допоміг Федір Шандор (проректор УжНУ), адже він подав ідею та ще й допоміг із організацією», — розповідає Олена Камінська, керівник студії «Бліц».

Тим часом із гучномовців лунає афро-джаз. А що це таке і з чим його їдять, стає зрозуміло тоді, коли під веселу музику у тигровому вбранні починають витанцьовувати юні бліцівці. Це схоже на ритуальний танець дощу.

Ще однією цікавинкою є майстер-клас із хіп-хопу. Молодь із шаленим блиском в очах повторювала кожен рух за вже більщ досвідченими вчителями. Глядачі фанатіють і вловлюють кожен рух, який показують привабливі хлопці й дівчата. Одразу зрозуміло: вони живуть танцем.

Студентка відділення журналістики УжНУ Олександра Туранова розповідає: «Колись я теж танцювала хіп-хоп, але це було роки два тому, а тут, коли заграла до болю знайома музика, тіло саме почало згадувати всі ці рухи, хвиля емоцій накрила мене. Навіть захотілося знову повернутися до танців».

Третій майстер-клас, який сколихнув Театральну, — хаус. Високі стрибки і красиві приземлення, пластичні рухи і обов’язково усмішка на обличчі — ось основні складові цього стилю. Динаміка вражає. І навіть коли не все вдається повторити, молодь (та й не тільки) із задоволенням спостерігає.

День танцю закінчується. Здивована публіка потроху розходиться, ведучі та організатори теж кудись зникають, а от самі танцюристи не поспішають покидати Театральну. Діти вибігають на сцену і починають імпровізовано танцювати. Напевно, хочуть й самі похизуватись відчуттям ритму, власним вмінням. А от старші влаштовують між собою так званий «батл», під час якого демонструють усе, на що здатні. Це варто було побачити.