Першого квітня 1976 року англійський астроном Патрік Мур в ефірі радіо BBC сказав, що о 9:47 трапиться рідкісний астрономічний ефект: Плутон пройде позаду Юпітера, вступить із ним у гравітаційну взаємодію і трохи послабить гравітаційне поле Землі. Якщо люди підстрибнуть у цей момент, вони відчують певні зміни. Отож з 9:47 BBC отримало сотні дзвінків із розповідями про дивне почуття, а одна жінка навіть заявила, що разом зі своїми друзями відірвалася від стільців і літала по кімнаті. Насправді астроном просто пожартував.
Ще одним цікавим фактом є подія, яка трапилася під час Першої світової війни. 1915 року над німецьким табором з’явився французький літак і скинув величезну бомбу. Солдати кинулися врозтіч, але вибуху не дочекалися, бо приземлився великий м’яч із написом: «З першим квітня!»
Минуло багато часу, проте люди не забули про давню хорошу традицію — покепкувати з друзів та знайомих. У деяких країнах 1 квітня вважають «Днем сміху» або «Днем дурня». Наприклад, у Шотландії ця дата відома як «День зозулі», а в Японії — «День ляльки». В Україні першоквітневе свято відоме навіть дітям. Вони чудово знають, що їхні однокласники неодмінно підкладуть їм жуйку на стілець або кричатимуть: «У тебе шнурок розв'язався», «А в тебе спина біла». Дітлахи вміють смішкуватися. Подібні пустощі надовго закарбовуються в пам’яті і потім, уже в дорослому віці, люди згадують про них із усмішкою на обличчі.
«Це неймовірно позитивний день, який щороку перевершує себе, бо багато чого залежить від ініціативи людей. 1 квітня завжди були і будуть приколи про зіпсований одяг або павуків на ногах. У школі, згадую, ми з друзями пройшлися по всіх класах і сказали вчителям, що після уроку — нарада. Було весело, коли вони з подивом питали один у одного, в чому ж справа. Але, на жаль, така ініціатива карається. Хоча школу я давно закінчив, але ідей тільки побільшало. Цього року, наприклад, хочу взяти участь у флешмобі, який планується 1 квітня в Чопі. Має приїхати телебачення. Думаю, що буде цікаво, тому класно було б, якби долучилися й інші».
Кожен по-своєму ставиться до цього дня. Одні вважають його святом і планують відзначати. Наприклад, одесити 1 квітня відпочиватимуть. Про це пише «Українська правда». Інші стверджують: це звичайний понеділок і не слід влаштовувати з цього приводу банкетів. А ми вирішили запитати думку молоді Ужгородського національного університету, щоб дізнатися, які пригоди траплялися цього дня у студентів нашого вишу.
Роман Ялч, студент відділення журналістики:
«До цієї дати ставлюся тільки як до дня народження. Так, я народився саме 1 квітня. З мене завжди сміялися, казали, що насправді я — жарт! Інші вважають, що мені пощастило, бо цей день легко запам’ятати».
«До цієї дати ставлюся позитивно. Було б непогано, якби друзі щось вигадали цікаве, бо це завжди весело. Особисто розіграшів ніколи не робила. Та, пригадую, був випадок, коли ми з братом наклеїли оголошення, що в місцевому барі 1 квітня буде безкоштовне пиво. Як не дивно, там була велика черга, і ми довго сміялися».
Аня Удод, студентка Іституту економіки і міжнародних відносин:
«Для нас з друзями перше квітня — це не особливий привід для жартів, адже в хорошій компанії приколів багато щодня. Я думаю, що першого квітня всі будуть очікувати на якийсь підступ і, справді, одні не довірятимуть іншим. Пам’ятаю, моя подружка завжди губила речі. Одного разу саме в цей день у неї зник телефон, але вона з чистою душею ходила собі до вечора з думкою, що хтось із однокласників вирішив покепкувати над її фартом. Тому особливо і не хвилювалася. А коли 2 квітня ніхто мобілку їй не повернув і навіть не згадав, тоді вже отямилась... Тобто 1 квітня усе серйозне людина сприймає як жарт. АЛЕ, незважаючи на те, що всі будуть знати про низьку ймовірність почути правду, я все одно щось вигадаю».
«Я вважаю, що 1 квітня — такий день, як і всі інші, бо ж лише від людини залежить, якої фарби надати днині. Так само, не залежно від нас, як пише Ліна Костенко, «життя іде і все без коректур». Тобто ні певна дата не може мати впливу на особистість, ні одіозний плин долі не піддається людським поправкам. Бо ж є речі, які людина не може контролювати. Те, що ми хочемо надати першоквітню знаковості, має викликати позитивну оцінку, бо треба ж прагнути зупинятись і бачити диво в простих речах. Я чекаю на дитину. На УЗД кажуть, що народжу 1 квітня, хоча у Бога ж — свої плани. Я маю надію: малятко буде щасливим, хоч би побачило цей світ першого чи навіть п'ятого».
Віктор Попович, студент фізичного факультету:
«На жаль, мало хто пробує якось неординарно «привітати» когось. Більшість це робить банально. Особисто я не буду проти, якщо мене хтось розіграє, бо полюбляю сміятися. Навіть із себе. Цього разу ми з друзями вирішили підколоти нашого товариша. Оскільки часто називаємо його «інопланетянином», то маємо бажання 1 квітня о 23:30 перевдягнутись у прибульців і стати під його вікнами. Нехай дивується, що за ним НЛО прилетіло».
Головне, дорогі читачі, щоб ваші витівки були зрозумілими. Не слід сподіватися на те, що в інших таке ж відмінне почуття гумору, як у вас. Яскравим прикладом непорозуміння може бути подія, яка трапилась із Сергієм Гармашем, головним редактором донецького інформагентства «ОстроВ». У матеріалі, опублікованому в «Газеті по-українськи» він згадує один цікавий випадок:
«З міського радіо, де працював відповідальним редактором, мене звільнили після невдалого першоквітневого жарту. Я переоцінив почуття гумору слухачів. Одним із жартів було повідомлення про землетрус у Карпатах: "Хвиля рухається на Єнакієве, тому всім пенсіонерам необхідно зібратися на головній площі для евакуації, з паспортом і презервативом". Після цього почалися дзвінки від пенсіонерів — питали, що таке презерватив і де автобус. Мер сказав, що в цьому місті роботи в мене не буде».
А як ви поглузуєте 1 квітня? Будьте обережними, коли раптом захочеться черговий раз похизуватися вмінням скалозубити. Веселого вам першоквітня!
