Ззовні - сильна та рішуча, вона готова зробити усе, аби забезпечити максимальний комфорт та яскраве життя студентів у стінах їхньої другої домівки-університету, всередині- вразлива та романтична натура, яка не соромиться своїх емоцій та почуттів і прагне понад усе бути почутою.
Попри свій напружений графік, мені все ж вдалося поспілкуватися з Корнелією. Як відомо, 15 вересня її було обрано головою профбюро Філологічного факультету. До цього досить довгий період Неля виконувала обов’язки голови профбюро з травня місяця. «Крім моєї кандидатури свою  більше ніхто не висував»,повідомила вона.  Корнелія  являється  представником від студентів факультету на всіх офіційних заходах, що відбуваються. На запитання які саме обов’язки входять в її посаду, Неля чітко та рішуче повідомила: «В мої обов"язки входить соціальний та правовий захист студентів філфаку, організація їхнього дозвілля, заходів з метою оздоровлення та відпочинку студентів, представлення інтересів студентського колективу у Вченій раді і ректораті УжНУ». Вона новачок на цій посаді тож не може сказати, що саме подобається, а що ні. Каже, що досить важко отак взяти і влитися в процес та вкладені зусилля того варті: «Це дає багато можливостей і найперше - співпраця з цікавими розумними людьми, подекуди впливовими в певних сферах». Діяльність на посаді забирає багато зусиль та часу, якого майже не залишається на навчання. Та попри це вона намагається все встигати і каже, що до активістів має бути дещо лояльніше ставлення.
Як все почалось? Неля була активісткою ще з першого курсу, брала учать у всіх найцікавіших подіях, що відбувалися. Найяскравіші події, що може наразі згадати – це дні першокурсника, дні філолога, поїздка у Воєводино, благодійна ярмарка до Великодня тогоріч, поїздка в дитбудинок на свято Миколая, акція «Від серця до серця», акція «Гарячі серця», минулорічна факультетська коляда - таке ніхто до цього ще не робив. « У перших тижнях вересня проходиввечір першокурсника - це перший раз таке робили і ніби єдині в уінвері - не чула ще такого – філфак-друзі називалось». Звичайно, аби організувати подібні заходи необхідно все до дрібниць обдумати і витратити чимало часу та сил аби отримати бажаний результат. Часто на шляху до цілі виникають різні труднощі. Безумовно, що і в роботі голови профбюро вони є. Неля розповіла ,що  важко розрухати студентів які зациклені на собі - навчання-домівка-домівка-навчання...тобто пасивність студентів, котрі хочуть щось мати, але не дуже хочуть самі щось для себе робити. Та вона тішиться цьогорічними першокурсниками, каже, що дуже хороші та ініціативні. Покладає великі надії на них.
Нещодавно прочитала статтю, де одна з студенток журналісток Інна Совсун висловилася, що профком- це пережитки радянщини. Вирішила поцікавитись у Нелі як вона до цього ставиться? Чи потрібні взагалі профспілки у наш час? Дещо обурена словами Інни Неля твердо відповіла: «Профком може й пережиток, але зараз - це професійне бюро - сама ідея організації - корисна й потрібна, бо як на мене, це офіційна установа, яка сприяє комфортному життю і роботі колективу - не лиш студентського - будь-якого. Такі профспілки є всюди у всіх установах».
Зрозуміло, що для організації різних заходів та подій необхідні певні кошти. Відомо, що кожен бюджетник сплачує відсоток зі стипендії у профком. Адже для діяльності певної організації необхідна відповідна матеріальна база. Який саме відсоток? І куди ці кошти перерозподіляються?
«1% зі студентської стипендії. Ці кошти спрямовуються на формування матеріальної бази, котра використовується для соціальної допомоги членів профспілки (тобто матеріальна допомога в скрутних життєвих ситуаціях) плюс заходи, які відбуваються в університеті (від розважальних до грубо кажучи офіційно-ділових) Це ніби копілочка і коли дуже треба- то берем з неї і користуємось», розповіла нам Неля. Не менш важливим залишається питання стипендій для студентів. Вирішила поцікавитись думкою Нелі щодо питання на рахунок стипендії. У нинішньому проекті закладено, що стипендії отримуватимуть лише студенти-відмінники і соціально незахищені. Якщо це дійсно буде то яка ,на твою думку, буде реакція студентів? «Це питання обговорювалося на зборах профкому в Лазурному (Херсонська обл) цього річна 6 Всеукраїнській школі студентського профспілкового лідера - думки різні - моє ставлення до такого нововведення негативне. Держава мусить шукати інший ресурс для наповнення казни в такий час, а не зі студентів якій і так отримують мізер». Вона не заперечує можливість різноманітних реакцій з боку обурених студентів- можливі забастовки, тотальний зрив навчального процесу. Студенти це так просто не залишать. Адже від таких дій якість життя не покращиться, а навпаки. Сподіваємось, що все вирішиться без якихось радикальних дій.
Корнелія дуже різнопланова особистість. Окрім університетського життя, вона присвячує себе літературним вечорам за чашечкою теплого чаю, пише пісні, та навіть видала свою збірку віршів « Про що мовчить лисиця». Тож  чи вплинуло обрання тебе головою профкому на публікації власної книги? « Ні, не вплинуло, бо я її готувала літом і в друк віддала ще у кінці серпня, впливає зараз, дуже сильно... нема часу на творчість і це дуже давить, бо коли в тебе душа лежить саме до цього, то писати/творити - то не хоббі, а нагальна внутрішня потреба, щоб нормально функціонувати як соціальна ланка в буденності», висловилася Неля. Каже, що намагається суміщати все адже поруч з віршами сім"я, особисте життя, навчання, громадська діяльність, та , на жаль, наразі це не дуже виходить, проте вона старається.
Не менш цікавим є питання щодо майбутніх планів на новій посаді. Що саме прагне запровадити? Насправді, послухавши Нелю, можна зробити висновок, що ідей  та планів безліч, однак на їхню реалізацію необхідний час, а головне- небайдужість інших стати частиною цього. Планує запровадити на факультеты літературні вечори з метоюпривернення уваги студентів до творчості. Прагне запровадити традицію на філфаці - раз на 1-2 тижні збиратися ввечері після пар для перегляду фільму чи гри  якісь настільні ігри, «щоб студенти комунікували, і не лиш одногрупники, а курси з курсами, відділення між собою, бо ми один єдиний факультет на разі». Не впевнена чи вийде, та обов’язково спробує. Насамперед закликає усіх бути небайдужими та приєднуватися і ставати частиною величезного організму- студентського життя.
Корнелія Остапів є яскравим прикладом того, що старання людини не залишаються непоміченими. Тож не будьте байдужими. І пам’ятайте, що все тільки в наших руках.

Євгенія Мамонова