Сьогодні в нашій державі відзначають День захисників і захисниць України. Пропонуємо дізнатися більше про свято, його історію, а також ставлення до нього серед військових.

День захисника України започатковано 14 жовтня 2014 року, а 14 липня 2021 року його перейменували на День захисників і захисниць України, оскільки в лавах ЗСУ служать не лише чоловіки, а й жінки. Чому ж обрали саме цю дату?

14 жовтня відзначають християнське свято Покрови Пресвятої Богородиці. Вона у всі часи оберігала українське військо від ворогів, закривала їх своєю покровою (елемент одягу священнослужителя). Відтак цього дня святкуємо День українського козацтва. Крім того, 14 жовтня 1942 року створено Українську повстанську армію. Отже, сьогодні відзначаємо не одне, а чотири свята.

День захисників і захисниць України має неабияке значення для кожного українця та українки. Наші військові щодня ризикують власним життям, роблять усе можливе, щоб захистити цивільне населення та наблизити нашу перемогу.

В Ужгородському національному університеті також навчають захисників і захисниць. На військовій кафедрі з 2015 року триває підготовка військовослужбовців. Тут вони здобувають додаткову спеціальність. Важливо, що з початку повномасштабної війни кафедра працює в посиленому режимі й нещодавно випустила 97 офіцерів запасу.

«Одягаючи військову форму, відчуваю гордість за те, що зробив свідомий вибір, і в разі чого готовий захищати своїх рідних. Військову справу знати важливо хоча б через те, що коли до вас завітають непрохані гості з "війною", то матимете хоча б якесь уявлення, як діяти  в тій чи іншій ситуації. Крім того, сьогодні військовій справі приділяють чимало уваги, це досить престижно», – говорить Анатолій Кундрик.

Хлопець навчається на 4 курсі юридичного факультету і розповідає, що вступив на кафедру військової підготовки задовго до початку повномасштабного вторгнення: «Військова кафедра – це той базис, який необхідний кожному бійцю і не бійцю також. Це дисципліна. Вона дає багато знань і навичок у військовій сфері. Тут готують кожного студента бути насамперед командиром. Впевненість у собі, стійкість характеру й дисциплінованість, – це фініш, до якого мав би прийти кожен студент, закінчивши військову кафедру».

Любомир Визницький, студент 2 курсу юридичного факультету МАУП, розповідає, що на військову кафедру в УжНУ вступив для отримання офіцерського звання і відповідних знань, умінь, оскільки в майбутньому планує працювати в правоохоронних органах. «Бажання стати добровольцем було від початку повномасштабного вторгнення, але в той період брали далеко не всіх, і я не знав, чи можна поєднати це з навчанням на військовій кафедрі. Є випадки, коли люди, не розуміючи, куди вони йдуть навчатися, з метою просто "відкосити", боялися продовжувати навчання на кафедрі військової підготовки, але таких випадків мінімум», – ділиться хлопець.

Кафедра військової підготовки при Ужгородському національному університеті навчає офіцерів запасу за 4 військово-обліковими спеціальностями: «Бойове застосування механізованих з’єднань, військових частин і підрозділів», «Бойове застосування з’єднань, військових частин і підрозділів спеціального призначення», «Бойове застосування з’єднань, військових частин і підрозділів наземної артилерії», «Морально-психологічне забезпечення».

Завідувач кафедри військової підготовки, полковник запасу Василь Олійник розповідає, що з самого початку створення кафедри бачить мотивованість до вивчення військової справи. Серед молоді завжди вирували патріотичні настрої, студенти хочуть підготуватися до різних ситуацій у майбутньому. Водночас пан Василь констатує, що в останні роки кількість студентів на кафедрі дещо зменшилася, але з початком повномасштабної війни знову спостерігають пожвавлення: «Так, студентів поменшало через карантинні умови навчання. Оскільки навчання на факультетах триває в онлайн-форматі, студенти не приїжджали до міста, тому і вступ на військову кафедру для багатьох відклався. Але наразі попит на наших студентів дуже великий, серед випускників багато військовослужбовців, які боронять цілісність України в лавах ЗСУ».

Нам вдалося поговорити і з військовим, що служить у Збройних силах України, – Євгеном. Його зокрема запитали, чи змінилося ставлення до свята у зв’язку з повномасштабним вторгненням. «Ставлення змінилося. Воно стало усвідомленішим. Я тепер чітко розумію, що саме роблять і робили наші захисники та захисниці упродовж 8 років. Це дійсно велике свято. Про наших захисників потрібно пам'ятати, бо те, що вони роблять зараз, в яких перебувають умовах, та що вони проживають кожного дня, – це дійсно важко. Витримати може далеко не кожен. І варто віддавати їм ту шану, на яку вони заслуговують», – вважає військовий.

Серед тих, хто нині захищає Україну, є чимало жінок. Вольові, цілеспрямовані, конкретні й чіткі у виконанні завдань, – так говорить Євген із ЗСУ про тих, із якими пліч-о-пліч виборює нашу свободу.   

Хочемо привітати усіх захисників та захисниць України і подякувати їм за віддану службу, за можливість прокидатися вранці, жити повноцінним життям. Віримо в якнайшвидшу перемогу України та чекаємо всіх захисників і захисниць вдома. Слава Україні! 

Над текстом працювали: Тетяна Білинець, Юлія Дердюк, Анастасія Лабик, Катерина Мешко, Євгенія Чонка

Фотографії з архіву Любомира, Євгена, з офіційного сайту УжНУ і видання Укрінформ