Після 24 лютого понад 10 мільйонів людей, за даними ООН, змінили місце свого проживання. Багато хто морально, матеріально і фізично був не готовий до такого розвитку подій. Однією з найпоширеніших проблем, котрі виникли внаслідок термінової або ж вимушеної евакуації, стало те, що люди почали поспіхом забирати з собою або залишати напризволяще домашніх улюбленців. Немає сумнівів, що в подібних ситуаціях тварини переживають не менший стрес та депресію, ніж люди.
Про перші симптоми таких станів, медичну допомогу чотирилапим та про власну діяльність розповідає ужгородський ветеринар із багаторічним досвідом Дмитро Лемещук, котрий щоденно рятує безпритульних та переселених із гарячих точок тварин.
– Розкажіть про себе. Як довго працюєте ветеринарним лікарем?
– Працюю з 2003 року, весь час за фахом, але в різних організаціях, клініках. Уже понад 10 років – у приватній клініці «DIVET», де ми разом із командою проводимо всі види лікувально-діагностичних послуг: хірургічні операції, післяопераційний догляд, реабілітація тощо.
– Із якими проблемами найчастіше звертаються до вас власники тварин?
– Щоб їм надали якісну допомогу (Усміхається. – Авт.). Окрім цього, прохання, із яким звертаються мало не кожного дня, – це стерилізація. Цікаво, що котів зазвичай приводять частіше, ніж собак.
– Бувають випадки, коли потрібно надати допомогу тварині на місці, без можливості доправити її до клініки. Що робити в таких ситуаціях?
– Все залежить від ситуації і стану тварини. Потрібно розуміти, що сталося, за яких обставин та як почувається тварина. Якщо необхідне хірургічне втручання або ж рентгенове дослідження, звісно, потрібно хутчіш їхати до клініки.
–То яку ж першу допомогу можна надати тварині?
– Алгоритм дій зазвичай такий: повний огляд потерпілого, дзвінок ветеринару, який може визначити діагноз і призначити професійне лікування (якщо на те є потреба).
– Чи приводять до вас тварин, які постраждали від війни?
– Так, кількість тварин, яку приймаю зараз, збільшилася. Як показує досвід, це переважно домашні улюбленці зі східної та центральної України.
– З якими проблемами найчастіше звертаються ті, хто подолав чималий шлях до безпечних населених пунктів?
– В першу чергу – стрес і наслідки стресу. Його симптоми такі: апатія, агресія та цистиди на фоні психічних розладів.
– Як ви ставитеся до волонтерів, котрі підтримують безпритульних тварин?
– Позитивно, бо я теж один із них. Вважаю, що це дуже благородна справа – допомагати тим, хто опинився в складній ситуації. Мабуть, саме тому я обрав справою всього життя – ветеринарію.
– Чи співпрацюєте ви з організаціями «Барбос» та «Кожний має другий шанс»?
– Так! Ми тримаємо руку на пульсі: сьогодні є безліч ситуацій, коли перетримка, їжа та допомога справжніх спеціалістів – просто необхідні!
– Вас кусають тварини під час роботи?
– Дуже рідко, навіть важко згадати конкретний випадок. Та якщо й було таке – лише на початку практики і лише укуси кішок (Усміхається. – Авт.).
– Чи бувають ситуації, коли клієнти просять про негайну допомогу, наприклад, вночі? Якщо так – яка ваша реакція?
– Буває по-різному. Якщо дійсно вагома проблема, яка потребує миттєвого рішення, – їду на виклик, але якщо дрібниця – ввічливо прошу почекати до ранку. Мій відпочинок – гарантія плідної роботи наступного дня.
– Тварини хворіють на такі ж хвороби, як люди?
– Так, звичайно. До прикладу: цукровий діабет, цистит, стрес, запаморочення, отруєння, шлункові коліки тощо. Симптоматика зазвичай теж схожа.
– Як ви реагуєте, якщо не вдається врятувати життя тварині?
– Чесно, незважаючи на 18 років практики, кожного разу засмучуюся, переживаю депресію. Але мій стан важко зрівняти з біллю та розчаруванням власників домашнього улюбленця. До цього неможливо звикнути.
Дар’я Гарайда
