Після теплого літа мені завжди важко прийняти мрячну осінь. Хочеться зупинити цей момент і прожити літо заново.. Або поїхати в місто, де осінь – це казка.
На думку відразу спадають теплі міста східних країн. Але не треба так далеко ходити – краса та щастя всюди, вартує лише звернути увагу.
Містом справжньої казкової осені для мене став Ужгород-2021. Усе життя я часто впадала в якісь апатичні стани в такий час. Але не цього разу.
Я закохалася в осінню пору в місті над Ужем. А заходи сонця тут немов спеціально для мене – такі вражаючі!
Теплі люди та спокій – все, що потрібно мені для щастя. Незважаючи на те, що я ніколи раніше не була в Ужгороді, саме тут віднаходжу гармонію в серці.
Місто казки і з точки зору архітектури будівель та історичного минулого.
… беру філіжанку кави з собою і неспішною ходою гуляю поруч з річкою Уж, проміння сонця граються з моїм волоссям, а в повітрі відчувається естетична осінь, як у найгарніших фільмах. Якщо підняти голову, то можна побачити цікаві будівлі, які розповідають історію різних країн. Піднімаюся вище центральною вулицею міста – замок, який дарує незабутні спогади минулого та сьогодення..
Після таких прогулянок залишається лише теплота в серці та бажання залишитися на казкову зиму.
Вартує лише зупинитися в моменті та побачити справжню красу. Дякую Тобі, Ужгороде, за теплий прийом..
Текст створено в рамках дисципліни "Копірайтинг" (викл. — проф. Г.В.Шумицька) Ксенією Григалашвілі, студенткою 4 курсу спеціальності «Журналістика» Донецького національного університету ім. Василя Стуса, яка перебувала в Ужгороді за програмою студентського обміну «САМ» від Британської ради.