Кілька днів тому лави студентів УжНУ поповнилися новим, хоч і зовсім зеленим, однак зарядженим ентузіазмом батальйоном. Другого вересня першокурсники вперше переступили пороги аудиторій, де гнутимуть хребти за партами цей і, дасть Бог, наступні роки. Та перший гарт новою обстановкою їхні тендітні душі, мабуть, пережили раніше. Після того, як, обвішані сумками, мов новорічними гірляндами, першачки зупинилися посеред своїх гуртожитських кімнат.
Віктора Федурцю можна без вагань назвати діамантом УжНУ. І справа не лише в тому, що хлопець – один із наймолодших студентів в університеті. Попри юний вік (16 років) Віктор зумів обійти й значно випередити ровесників у рівні інтелектуального розвитку. Вигравати районні та обласні олімпіади для нього ще зі шкільних років – заіграшки. Віктор швидко долав початкові етапи й переходив на олімпіади республіканського рівня (зокрема з географії), які проводилися у Херсоні, Житомирі та Харкові. Одного разу він посів в Україні третє місце, двічі – друге. Не дивно, що на ЗНО з географії майбутній студент набрав максимальну кількість балів. З таким стажем Віктор міг обрати будь-який навчальний заклад в Україні, та спинився саме на УжНУ. Звісно, він без будь-яких труднощів опинився серед чільників рейтингу відділення словацької філології зі спеціальності "чеська мова та література". Вважає, що навчання тут дозволить йому в майбутньому податися за кордон.
Віктор другий рік носить окуляри, однак не рожеві, тому особливих вимог до майбутнього гніздечка у нього не було. З легкою душею хлопець розповів, що в гуртожитській «трійці» їм доводиться тулитися квартетом. Пощастило чи ні, але опинився Віктор у компанії старожилів, тож поки відчуває себе не надто вільно. Та це справа часу, сподівається він. Скріпивши серце, а заодно - шлунок і нервову систему, Віктор день у день мириться з необхідністю спати на "кам’яному" матраці, ставати свідком тарганячих прогулянок і харчуватися переважно вівсянкою, адже сам ставати до плити поки що не ризикує. Недавно хлопець заробив легкий шок, подибавши на кухні численне котяче сімейство, проте про переселення до квартири не думає.
Його вроджене бажання вчитися нова обстановка точно не притлумить, а от сидіти в пустельній тиші орендованого помешкання – не найкраще проводження часу для молодого хлопця. Віктор енергійно поринув у бурхливу ріку нового життя, де кожен день – нові знання, знайомства, пригоди.
