Пожвавився рух на нашому поверсі: на лавках сидять студенти з конспектами, а в кафе на філологічному факультеті знову черга. І дивно якось, і звично. Адже минув перший навчальний тиждень, і студенти повернулися з літніх канікул. Мабуть, особливо важко сприймається зміна режиму тим із них, котрі не з Ужгорода, а приїхали сюди, на навчання, здалеку.
Про те, як промайнув у наших спудеїв перший тиждень університетського життя, про пристосування до навчання, про вплив переїзду з домівки до обласного центру – ми питали студентів нашого відділення.
Оксана Козіко,
студентка І курсу відділення журналістики:
«Літо 201-го пройшло надто швидко. Незважаючи на те, що я їздила на море, однаково не відпочила: думала цілими годинами про свій омріяний вступ. Більше хвилювалася про творчий конкурс, аніж за ЗНО. Та, зрештою, все пройшло вдало – я вступила на відділення журналістики. Зі своїми однокурсниками познайомилася ще в соціальній мережі «ВКонтакте», у групі, яку створив наш староста Оти Ерделі, тому вже не терпілося піти на пари і розпочати студентське життя.
Нам тепер усе цікаво. Перша пара була у завідувача кафедри – Юрія Бідзілі. Ми дуже хвилювалися, але вона нам сподобалась. Юрій Михайлович попросив записати три звернення в зошит, потім кожному сказав номер звернення і, слухаючи, як ми їх зачитуємо, перевіряв нашу дикцію. Єдине, що поки не вдається, – це записувати все дослівно на лекціях.
Радують студенти на нашій, вже рідній, кафедрі. Всі відкриті, привітливі, часто заходять до нас на перерві й допомагають втягтися в процес навчання та пристосуватися до нього. Викладачі суворі, але одночасно й добрі, – так має бути. Дивишся на працю старших, і виникає великий стимул. Все подобається, мої бажання здійснилися».
«До навчання я вже пристосувалася. Звичайно, є ностальгія за теплими незабутніми літніми днями і пригодами, але за університетом та однокурсниками я також сумувала. Звикнути до перших навчальних днів спочатку завжди важко. Тепер, як порівняти з першим курсом, я вже не так боюся здобувати знання в університеті. Попереду ще довгий навчальний рік, і сподіваюся, що він буде не менш цікавим і захопливим, аніж попередній…».
Мирослава Зілинець,
студентка ІІІ курсу відділення журналістики:
«Звичайно, повертатися на навчання після відпочинку не хотілося, та після зустрічі з друзями стало набагато краще. З кожним днем потроху звикаєш до звичного ритму життя. Де краще: вдома чи на навчанні – не можу сказати, бо вдома добре і тут непогано. Знаю одне: в Ужгороді цікавіше, хоч деколи й нелегко».
«Хоч як мені це дивно казати, але я чомусь рада, що «почався» університет. Канікули минули добре, я насолоджувалася відпочинком з дітками, останні дні літа лежала в ліжку, дивилася гарні фільми і була щаслива, що нічого не треба робити. Знала, що скоро я цим займатися вже не зможу. Важко сидіти на одному місці й слухати, але я думаю, що вже через деякий час для мене це стане звичним, адже іншого виходу просто нема».
Зміну режиму, як бачимо, кожен сприймає по-своєму, і, звісно, мало кому хочеться працювати. Ми мимоволі чекаємо канікул, а під час канікул чекаємо початку навчання… І що вдіяти? Такий плин життя. Потрібно жити, радіти, працювати... І навчатися теж…
