26 листопада вічність забрала ще одну світлу, добру, порядну людину – Василя Васильовича Німчука, українського мовознавця, завідувача відділу історії та граматики Інституту української мови Національної академії наук України, члена-кореспондента НАН України. Четвертого грудня, на дев’ятий день з дня смерті Василя Васильовича, у 420 аудиторії філологічна родина зібралася, щоб вшанувати пам'ять науковця.

Приміщення оформили свічками, фотографіями, гілочками калини, квітами і, безумовно, науковими працями Василя Німчука, яких чимало. Захід з ушанування пам’яті великого науковця розпочала декан філологічного факультету Галина Шумицька. Вона переконана, що Василь Васильович поруч, посеред нас, бо він – наш ангел, який всіма силами за нас вболіває. Галина Василівна також зазначила, що у квітковому магазині їй запропонували загорнути троянди в чорну стрічку, та вона не дозволила, бо Василь Німчук живий і буде вічно жити у наших серцях.

Після виступу декана присутні дивилися фільм «Вимір справжности», який зняли викладачі і студенти відділення журналістики. Сліз не стримували, бо стрічка направду торкається серця. Щоправда, сам Василь Васильович колись був проти цього фільму, казав, що він не пам’ятник, аби заради нього робити подібне. Насправді ж ця людина заслуговує у мільярди більше за численні літа невмирущої, натхненної праці.

Після фільму всяк охочий, хто безпосередньо був знайомий з Василем Німчуком, співпрацював з ним (а таких чимало як серед філологів, так і серед журналістів УжНУ), згадували про нього, щирими і відвертими словами. Напевно, найбільш емоційним був виступ заступника декана з наукової роботи, доцента кафедри української мови Наталії Венжинович, який розпочався і закінчився віршем «Ой, у лузі червона калина».

Наприкінці заходу Василя Німчука вшанували хвилиною мовчання та представили ролик В. Путрашика і В. Завадяка, зворушливий до глибини душі.

P.S. Ми, студенти відділення журналістики, теж щасливі з того, що минулої весни мали змогу познайомитися з Вами, Василю Васильовичу. Вдячні Вам за скарбницю знань, простоту душі, внутрішню доброту, людяність і працьовитість, щиру усмішку. Ви – у наших серцях, тепло Вашої душі завжди зігріватиме усіх нас.

Тереза Богуняк, студентка відділення журналістики УжНУ