Петро Секереш: «Не всі батьки мають змогу оплачувати потреби дітей-студентів. Вирішив піти на роботу для того, щоб допомогти їм платити за проживання у гуртожитку. Оскільки навчаюся за контрактом, потрібно заробляти гроші ще й для цього. Робота жодного разу негативно не впливала на моє навчання, а навпаки – допомагала. Кілька разів під час роботи чув про новинки у світі технологій, про які написав у власноруч створеній газеті. Коли пішов на співбесіду, був переконаний, що мені не дозволять працювати у вихідні й подумки попрощався із місцем роботи. Проте керівник пішов на поступки, і мої робочі дні – субота та неділя».

Марія Шелельо: «На одну стипендію не проживеш. Звісно, потрібні гроші на задоволення нагальних потреб і власних забаганок. Я працювала офіціанткою. Зранку відвідувала пари в університеті, а ввечері йшла на роботу. Дещо важко було поєднувати роботу із навчанням, адже працедавці іноді обурювалися, що запізнююся. Але я не могла пропускати пари. Згодом керівники виявили розуміння мого становища, і я втілила власну мрію: перестала залежати від батьків і довела собі, що можу чогось досягти сама».

Данііл Самсонов: «Я навчаюся на такій спеціальності, де практика – головне. Моя співпраця з телеканалом «Тиса-1» розпочалася ще з юнацьких років, тому я довго не перебував у пошуках місця роботи. Навчання й працю нелегко поєднувати. Але, якщо ця робота приносить практичні навички і дуже подобається, то це найкраща мотивація продовжувати. Втілилася головна моя мрія: я можу вільно займатися творчістю і реалізовувати власні ідеї».

Тож студенти відділення журналістики руйнують стереотипи щодо неможливості балансувати між роботою і навчанням. Молодь має невичерпний запас енергії та жаги до звершень, які допомагають переборювати труднощі. Освіта і робота можуть поєднуватися у житті студента, головне – будувати свій графік, правильно розставляючи пріоритети.

Ірина Неменуща,
студентка відділення журналістики УжНУ