Неспроста дев’яте число — моя щаслива й улюблена дата календаря. У дні, де присутня ця цифра, зі мною стається щось радісне і приємне. Чи то просто збіг обставин, чи така моя доля. Так і цього разу: 9 вересня випала нагода відвідати літературний музей Закарпатської обласної організації Національної спілки письменників України. Це святиня всіх письменників, творчих людей, які мають стосунок до літератури і журналістської діяльності.
Тут відбулася зустріч із прозаїком, поетом, перекладачем Василем Густі. З ініціативи доктора філологічних наук, професора Валентини Барчан студенти третього курсу українського відділення філологічного факультету мали змогу побувати в музеї та почерпнути багато корисного. «Метою нашої зустрічі є ознайомлення з літературою Закарпаття, діячами і письменниками певного періоду. Сьогодні детально розглянемо літературну діяльність і творчість В. Гренджі-Донського. У майбутньому ж плануємо відновити гуртки і студії, аби залучати молодь до творчості»», — зазначила Валентина Володимирівна.
Зазвичай такі заходи організовують для більш глибокого вивчення літератури нашого краю. Подібні екскурсії завжди цікаві та насичені. І це справді так: у залі не було жодного байдужого слухача, студентські очі палали цікавістю та захопленням. Години, відведеної для бесіди, виявилося замало. Час промайнув непомітно. Василь Густі розповідав про філологію, творчість, літературу. Згадав усіх, хто вчився на філологічному факультеті: від найперших випускників аж до нинішніх. Неможливо передати, з яким запалом та трепетом поет говорив про кожного діяча. Складалося враження, що ці люди живі, їхні портрети чітко вимальовувалися у свідомості. Згадував про специфіку літературного процесу в минулі десятиліття, про те, як друкувалися та видавалися книги. «Раніше важко було привернути увагу і зацікавити школярів та студентів, але зараз все змінилося. Помічаю, що є більший інтерес», — ділиться Василь Петрович.
Протягом бесіди поет не раз наголошував на значимості філологів, вселяв віру, що кожен із них залишає якийсь слід у літературі, говорив про талант: «Від нас залежить духовність літератури, доля держави і суспільства. Якщо людина буде духовно бідною, то все інше перестане працювати і взагалі існувати. Зачинателі літератури на Закарпатті підробляли, чимось займалися, але ніколи не забували про свій талант, дарований Богом і природою». Та основним героєм розмови був, звичайно, В. Гренджа-Донський. Вустами Василя Петровича відомий літературний діяч був змальований як надзвичайно вірний співець, патріот і борець за свої національні принципи; людина, що багато працювала і досягла майстерності, вершин. Пан Василь ілюстрував свою розповідь історіями з реального життя, особистими зустрічами з відомим діячем.
На завершення Василь Густі подарував філологічному факультету 2 книги, а також продекламував свої вірші та монолог із книги «Полин гіркий, полин солодкий».
