Вівторок, 11.12.2018, 01:16
  Ви увійшли як Гість | Група "Гiсть" | RSS
Вітальня НовиниРеєстраціяВхід
[Розширений пошук]
Навігація
Хмарка теґів
Категорії розділу
Призначення [1]
Зустрічі [5]
Одним абзацом [1]
Нові видання [1]
У підрозділах [1]
Із-поміж ювілеїв [3]
Звіти і вибори [1]
У ритмі свята [4]
Наукові заходи [3]
Акція [7]
Інтерв’ю [11]
До свята [3]
КВН [2]
Спорт [1]
Публіцистика [1]
Ровесник [10]
Знай наших! [2]
Помешкання [1]
Дозвілля [5]
Практичні заняття [2]
Опитування [2]
Рейтинги [0]
Подарунки [0]
Цілком відверто [3]
Літературні дебюти [2]
Проекти [2]
Eкcкурсії [2]
Aнонс [6]
Актуально [2]
Враження [13]
Хобі [1]
Наші колеги
Головна » » "Погляд" » Знай наших!

Найсильніша людина світу – з нашого краю!
Пам’ятник Іванові Кротону у с. Білки
Людина-легенда, або Іван Сила, – так називають нашого земляка Івана Фірцака-Кротона, якого 1928 року одна з нью-йоркських газет назвала найсильнішою людиною ХХ століття.

Народився Іван Федорович Фірцак-Кротон в с.Білки, що на Іршавщині, у селянській багатодітній сім’ї, де був десятою дитиною. Назвали його на честь діда Івана Вільховича, який у лісі якось убив ведмедя поліном, за що його й прозвали Силою. Ще змалку Кротон пізнав важку селянську працю: трудився разом із батьком та братами у лісі, порався по господарству.

Іван Фірцак-Кротон
У двадцять років подався на заробітки до Праги, де працював оператором корби, за допомогою якої піднімали вантажі. Потім влаштувався вантажником на залізничному вокзалі.

Невдовзі юнак стає відомим як спортсмен-любитель. Неодноразово перемагає у празькому клубу важкоатлетів «Прага-Бубенець», згодом - чемпіоном Чехословаччини з рукопашного бою, важкої атлетики та гирьового спорту. Перший же поєдинок силача з Білок відбувся із мандрівним силачем Вілетом, для якого бій скінчився поразкою.

Фірцак брав участь у понад 70 боях, ставав переможцем краси тіла в Парижі, та найбільшу популярність знаному силачу приніс бій, що відбувся на прохання королеви Англії з суперваговиком Джоном Джексоном. Перевага була, звичайно ж, на боці нашого силача. Одним ударом Іван Сила проломив грудну клітку суперникові, внаслідок чого тріснула навіть рукавиця. Бій настільки вразив королеву, що вона подарувала йому унікальний пояс, манжети і шолом, прикрашений могутніми левами з діамантів.

Іван Фірцак у молоді роки
Через деякий час Джексон, який більше не міг виходити на арену через пошкоджену грудну клітку, викинувся із десятиповерхівки. Через це прихильники англійського спортсмена під час перебування Кротона на гастролях у Парижі запросили його на вечерю, де закидали камінням. Тоді він пролежав непритомним цілу ніч. Оглянувши Кротона, лікарі виявили на черепі тріщину. Замість шматка пошкодженої черепної кістки йому встановили пластину, яка вже через роки, у 1970 році, і стала однією із причин смерті, бо потребувала заміни.

Іван Сила
Іван Фірцак-Кротон на очах у захопленої публіки розривав залізні ланцюги, долонею забивав цвяхи у дубову дошку, жонглював гирями, загинав товсту залізну рейку і робив із неї серце чи перстень, а ці сувеніри потім дарував глядачам, тягнув вантажівку, переповнену людьми, через його шию переїжджали автомобілі.

Якось в Іспанії силач брав участь у кориді, під час якої вбив бика, вирвавши йому роги. Богатир також міг лежати на розбитому склі, тримаючи на собі півтонний вантаж. Так він мимоволі ставав то боксером, то штангістом, то тореадором. І все це він робив з одною метою – аби якось прогодувати свою велику сім’ю.

Іван Сила в подарованих королевою обладунках
Світова слава не приносила силачу такого задоволення, як перебування у рідному краю, серед рідних людей. Тому після війни Іван Сила повертається до рідного села на іменному автомобілі, на якому було написано «Кротон».

Та доля не була прихильною до нього вдома. Радянська влада забрала в нього всі нагороди, відзнаки, фотографії… Хотіли забрати й автомобіль «Форд», але Фірцак розбив його кувалдою. За це його побили і посадили до в’язниці, а сина Івана, чемпіона світу з боксу, посадили на вісім років за сфабрикованими свідчення.

Все це не зламало богатиря – навпаки, його сила та дух зростали. Пропагуючи здоровий спосіб життя, залучає молодих юнаків до занять спортом. Але штанги в них не було, тому зробили два круглі балони на залізній палиці, в які насипали пісок, щоб регулювати вагу штанги. Спочатку заняття проходи вдома у Кротона, а потім, після відкриття сільського клубу, перенеслися туди. Засновує Іван Федорович і закарпатську циркову школу силових мистецтв.

«Уперше я побачив Івана Федоровича ще юнаком, коли той в Іршаві піднімав саморобну штангу. Після закінчення виступу Кротон залишив штангу на сцені, щоб спробували охочі. Останнім був я: підняв штангу до грудей. Це зразу помітив богатир і тоді сказав такі слова: «Хлопчику, як будеш займатися, зможеш не гірше за мене піднімати штанги», - з усмішкою згадує учень та колега Івана Фірцака Юрій Васильович Бабич.

Ці слова назавжди закарбувалися в пам’яті юнака, який вже тоді полюбив спорт. Тому спортсмен-початківець придумує свою штангу - з вагонеток, які стояли у млині. З цією штангою він займався майже рік.

Пам’ятає Юрій Васильович, як пішки йшов до Білок 8 км, щоб отримати майстер-клас від найсильнішого богатиря.

Згодом Юрій Бабич бере участь у районних та обласних змаганнях, де посідає другу сходинку. Далі служба у рядів Червоної армії – у спортроті в Житомирі. Після демобілізації вступає до вищої школи тренерів у Києві. Коли закінчує навчання, повертається до рідного краю – Іршави. Тут йому запропонували стати головою спорткомітету.

Коли Іван Фірцак, тоді вже на пенсії, дізнається про приїзд улюбленого учня, зразу іде до нього. Розмовляючи з наставником, Юрій Бабич дізнається про те, як важко живеться силачу. Виявляється, пенсія його становить тільки 20 рублів, на які силачу треба прогодувати 9 дітей, а виступати Фірцаку за гроші заборонено. Тоді спортсмени вирішують проводити спортивні виступи. Вже наступного дня Юрій Бабич іде до спорткомітету з проханням, аби дозволили провести показові виступи в місцевому будинку культури. Отримуючи згоду, взялися до реалізації задуманого. Спершу розробили афішу «Показові виступи кращих спортсменів району з важкої атлетики, штанги, боротьби, боксу, акробатики та всесвітньо відомого силача Івана Фірцака-Кротона».

Далі учень видатного вчителя домовляється із фінвідділом про те, щоб виступ все ж таки був платним, тоді вони поставили охоронців, які й продавали квітки біля вході до клубу. Всі старання молодого спортсмена були не даремні: зал переповнений, публіка – у захваті.

Юрій Васильович Бабич
Всю програму вів Юрій Васильович, а поміж тим ще й виступав. Та найбільш захопливо публіка реагувала, звичайно ж, на виступ видатного силача. Серед коронних виступів Кротона були такі: згинання на носі стального заліза, ставив на шию рейки, а з кожного її боку ще й по десять глядачів, найміцнішої статури. Потім Іван Сила ще й обертав їх навколо осі.

Найбільше публіці подобався номер із використання дубової дошки і цвяха. Він брав дошку, робив на ній розмітку, далі брав до зубів хустку, а між ними цвяха. Тоді однією рукою давив голову, а іншою тримав дошку, забиваючи цвях у дошку зубами, а потім ними ж і виймав його. Чудовим номером також було вигинання з цвяха серця. Далі він прикладав його до свого та казав: «Я публіці дарую своє серце». Дивовижним також був виступ із піднімання однією рукою 5 глядачів вагою по 100 кг. Виступав силач й із своєю донькою Зіркою, якій тоді було 16 років. Вона лягала на бите скло, а він ставав їй на грудну клітку.

Коли програма завершувалася, він влаштовував вечерю для всіх спортсменів, які брали участь у показових виступах.

Після цього команда на чолі зі знаним богатирем виступали у Довгому, Кушниці, Білках, Ільниці, Приборжавському, а згодом і в інших районах області.

Пам’ятає Юрій Васильович, як Фірцак щонеділі, після служби, виходив на коні в центр будь-якого села і давав сигнал трембітою. Його промова була приблизно такою: «Я виступатиму в Іршаві, 17 липня, о 10:00. Хто бажає подивитися на наш виступ, приходьте». Далі коротко, ніби коротким анонсом, виступить біля захопленої публіки, а хто бажав, той кидав йому червонці в капелюх, який він, як джентльмен, завжди галантно знімав.

Найщирішу ж усмішку в Юрія Васильович викликають спогади про зональну першість України з важкої атлетики 1961 року, які проходили в Івано-Франківську. «Тоді був чіткий дрескод – всі повинні бути у спортивній формі. Та в нашого наставника її не було, тому я подався в центр міста, хоча то і була неділя, купувати для нього спортивний костюм. Я пішов в універсам і попросив найбільших розмірів труси та майки. Коли приніс йому щойно придбану форму, Іван Федорович розсміявся, адже вона йому була десь на 4 розміри малий». «Я що, дитина?!Чого ти мені такі малі труси купив», - казав тоді Іван Фірцак.

Часу було обмаль, а форми в них так і не було, тому атлети і вирішили піти за допомогою до побуткомбінату, щоб швачки якось вирішили цю невелику справу. Коли 154 кілограмовий Фірцак увійшов до комбінату, зразу галантно зняв свою шапку-самбреро, а дівчата не те що у захваті, а якомусь ступорі завмерли перед нашим силачем.

«Бачите ці труси і цього хлопця? Треба їх зробити по ньому», - сказав Юрій Бабич. Дівчата тоді зробили червоні вставки зверху, знизу і по боках. Вийшов тоді білківський богатир як генерал.

Коли проходили змагання, Іван Федорович сказав таку фразу: «Я пірву собі жили, щоб тільки перемогти». І вони тоді перемогли. А після завершення, вже по звичаю, йшли святкувати до місцевого ресторану. Тоді в ресторані грала жива музика, а після того, як музиканти сходили зі сцени, на неї піднімався Іван Федорович і почав розважати публіку. Важко собі уявити, який був подив у глядачів, коли богатир взяв 200 мм цвях і зробив із нього своє фірмове серце, яке подарував молодій офіціантці, яка обслуговувала їхній столик. Коли вона підійшла до сцени, він взяв її і підняв, а потім поцілував у щічку: «Я дарую Тобі серце від команди з Закарпаття, яка здобула сьогодні першість». Тоді музики заграли туш , а всі присутні стоячи аплодували нашому силачу.

Іван Федорович з рідними
Наступного дня треба було їхати додому, тому Ю.В.Бабич пішов по квитки, щоб полетіти до рідного Закарпаття на літаку. Та Іван Федорович відмовився, бо боявся, що літак впаде десь у Карпатах. Напевно, це було єдине, чого боявся знаний силач. Оскільки на літак команда так і не потрапила, потрібно було шукати таксі. Та всі відмовляли Юрій Бабичу, оскільки 7 пасажирів ніхто брати не хотів. «Що Ти за председатель, коли не можеш знайти таксі?». «Председатель» - так завжди називав Іван Федорович Юрія Бабича. Тоді ініціативу Сила бере у свої руки і знаходить шестимісне таксі, сьомого ж учасника Василя Білака взяли на коліна.

Колись Іван Фірцак працював завідувачем Кушницького молочного пункту. Та якось до нього завітала ревізія і викрила недостачу. Виявляється, могутній богатир полюбляв молоко, тому і не вистачало декількох бідонів. Хлопці тоді розсміялися і побажали йому здоров’я.

Можливо, здасться, що Іван Кротон дуже любив славу, проте він був дуже скромним і не хотів розповідати про себе. Більше можна було дізнатися про нього від його сина Івана, чемпіона України з боксу.

Цікаве та насичене життя знаного силача вперше описує його друг Антон Копинець. А книгу «Неймовірні пригоди Івана Сили, найдужчої людини світу» написав відомий закарпатський письменник та журналіст Олександр Гаврош, за мотивами книжки якого зняли фільм «Іван Сила». Сценарій до книги написали Віктор Андрієнко та Іван Письменний. Дуже схожий на Силу Дмитро Халаджі зіграв головну роль. У фільмі також знімалися головні сценаристи, Ольга Сумська, Василь Вірастюк, інші відомі актори та спортсмени. Бюджет стрічки близько 16 мільйонів гривень, профінансувала державна агенція з питань кіно.

До речі, фільм знімався не тільки на студії ім. Довженка, але й на батьківщині силача у Білках упродовж п’яти днів.



Вікторія Гудебняк
Категорія: Знай наших! | Додав: Шумицька (27.05.2013)
Переглядів: 2038 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 3.0/2


Всього коментарів: 1
1 О_Ажнюк  
Віка, приємно бачити тебе знову на сайті.
Іван Сила легендарна і потужна (в прямому і переносному значенні) особистість.
Невдовзі на екрани має вийти український фільм під назвою "Іван Сила".
Трейлер до стрічки. Виглядає дуже гарно, якісно. Чекаю на це кіно з нетерпінням.

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Пошук у словниках

Відділення журналістики УжНУ © 2018 • Передрук матеріалів сайту можливий за умови гіперпокликання на них •  Хостинг від uCoz