Субота, 18.11.2017, 03:08
  Ви увійшли як Гість | Група "Гiсть" | RSS
Вітальня НовиниРеєстраціяВхід
[Розширений пошук]
Навігація
Хмарка теґів
Категорії розділу
Призначення [1]
Зустрічі [5]
Одним абзацом [1]
Нові видання [1]
У підрозділах [1]
Із-поміж ювілеїв [3]
Звіти і вибори [1]
У ритмі свята [4]
Наукові заходи [3]
Акція [7]
Інтерв’ю [11]
До свята [3]
КВН [2]
Спорт [1]
Публіцистика [1]
Ровесник [10]
Знай наших! [2]
Помешкання [1]
Дозвілля [5]
Практичні заняття [2]
Опитування [2]
Рейтинги [0]
Подарунки [0]
Цілком відверто [3]
Літературні дебюти [2]
Проекти [2]
Eкcкурсії [2]
Aнонс [6]
Актуально [2]
Враження [13]
Хобі [1]
Наші колеги
Головна » » "Погляд" » Інтерв’ю

Володимир Тарасюк: «Читачеві кортить знати, що у нього відбувається під боком»

У суботу, 2 липня, спортивні журналісти усього світу святкували своє професійне свято. Історія святкування бере свій початок із 1924 року, коли в Парижі була утворена Міжнародна асоціація спортивної преси (АІПС), яка сьогодні об'єднує майже півтори сотні національних союзів.
Це свято спонукало мене обговорити стан, проблеми та перспективи спортивної журналістику нашого краю з доцентом кафедри журналістики, заступником голови Асоціації спортивних журналістів в Закарпатській області, членом виконкому Закарпатського обласного відділення Національного олімпійського комітету України, ведучим програми «Спортивний сектор» на обласному телеканалі «Тиса-1», лауреатом всеукраїнського конкурсу «Україна олімпійська» Володимиром Тарасюком.

                        • Володимире Юрійовичу, як оцінюєте рівень розвитку спортивної журналістики у нашій області? 
– Вважаю, що головним рушієм розвитку спортивної журналістики є розвиток спорту на Закарпатті. Відповідно, виходить аксіома: якщо активно розвивається спорт, то й активніше зростає рівень спортивної журналістики. На теренах краю можна говорити про певні набутки спортивних медійників. Адже фактично в краї склалася ментальна особливість поваги до спорту. Успіхи закарпатських спортсменів притягують до себе широкі журналістські кола. Спортом починають цікавитися навіть ті творчі працівники ЗМІ, які доти не займалися спортивною тематикою. По-друге, подобається те, що зростає нове покоління журналістів, яке вже мислить по-інакшому, іде в ногу з часом, не обтяжене стереотипами минулого, яких звикли дотримуватися представники старшого покоління. Свідчення прогресу закарпатської спортивної журналістики є здобутки на всеукраїнському рівні. Зокрема у 2007 – 2009 роках журналістів краю (серед них, до речі, редактор відділу спорту «Новин Закарпаття», донедавна мій студент Ростивлав Буняк) були визнані найкращими в Україні за версією Національного олімпійського комітету. А в 2009 та 2010 роках в іншому конкурсі, який проводить Луганське обласне відділення НОК, в одній із номінацій було відзначено творчий колектив програми «Спортивний сектор» телеканалу «Тиса-1».
Наступним показником того, що спортивна тематика популярна, є те, що більшість друкованих видань краю виділяють цілі полоси для висвітлення спортивного життя області. В цьому плані виокремив би «Новини Закарпаття», «Закарпатську правду», «Старий Замок», «Ужгород», ряд інших часописів і сайтів краю. Спостерігається тенденція до збільшення матеріалів про маловідомі та новітні види спорту – швидкісний бадмінтон, парапланерний спорт, петанк, американський футбол.
Побільшало спорту на обласному телебаченні. Лідером залишається телерадіокомпанія «Тиса-1». Вже кілька років вона видає в ефір спортивні програми – «Час футболу» та «Спортивний сектор». Окрім того, у цьому році глядачі на ОДТРК «Тиса-1» мали можливість проглянути чи не всі домашні матчі гандбольної команди «Карпати», а раніше велися трансляції футбольних поєдинків за участю ФК «Закарпаття», кращих команд обласного чемпіонату та баталій з волейболу й пляжного волейболу. Причому в прямому ефірі. 
  • Все оцінюється у порівнянні. Якщо брати до уваги сусідню Львівську область, то сильно відстаємо від них? 
– У Львівській області значно більше як спортсменів, так і журналістів та різних видань, у тому числі й спеціалізованих. Така потужність сприяє й більш інтенсивному розвитку спортивної журналістики. Хоча не став би посипати голову попелом і казати, що ми значно поступаємося львів’янам, донеччанам чи киянам. Повторюся, що в нас формується молода плеяда здібних журналістів, які вже нині світяться на загальноукраїнських теренах – Ростислав Буняк (залишився в спортивній журналістиці), Олеся й Аліна Комарницькі (активно висвітлювали спорт), Айна Бадалова, Катерина Бессарабова... Що приємно, усі вони – в більшості студенти відділення журналістики УжНУ. 
  • А щодо проблем спортивної журналістики краю… 
– Аналізуючи ряд газетних матеріалів, помітив і певні недоліки. У ряді видань спостерігається захоплення міжнародними змаганнями, які не мають жодного відношення до області, про них і так «розтрубіли» чи не всі центральні ЗМІ. При цьому ігноруються різні спортивні заходи, які проходять на Закарпатті. А читачеві кортить знати, що в нього відбувається під боком.
Ще одним недоліком усієї закарпатської журналістики (не лише спортивної) назвав би недостатнє використання палітри журналістських жанрів і тем. Домінують переважно замітки, кореспонденції, інтерв’ю, ще зустрічаються статті, репортажі, зрідка трапляються зарисовки. Натомість практично зникли нариси, журналістські розслідування, фейлетони. Бракує фахових оглядів, репортажів, фото жанрів… Проблеми ж спорту часто висвітлюються поверхово, без достатнього глибинного аналізу. Іноді журналісти грішать елементарними помилками, тим самим засвідчуючи свою некомпетентність. Утім я не засуджую своїх колег, адже доволі часто причиною недоліків є не тільки суб’єктивні, а й об’єктивні фактори. Та й щоб розібратися в усіх видах спорту (а їх в області тільки культивується близько 70-80-ти), потрібен час. А ще ж потрібно стежити за постійними змінами в поточному спортивному житті, нововведеннями в правилах. Навіть у футболі чи не щороку змінюють регламент змагань на різних рівнях, трактування окремих правил гри. А якщо врахувати, що переважно працювати доводиться у вихідні (саме тоді проходить більшість фізкультурно-спортивних заходів), поєднуючи спорт іще з чимось, то спортивна журналістика – ноша важка, вона – для терплячих і тих хто, по-справжньому любить спорт. 
  • Яка праця на спортивну тематику від Володимира Тарасюка вийде у світ найближчим часом? 
– Нещодавно в науковому збірнику з’явилася стаття «Специфіка подачі спортивних новин на українському телебаченні (за матеріалами інформаційних випусків телеканалів «Україна» та ICTV)». А остання моя праця під робочою назвою «Розвиток видів спорту на Закарпатті в умовах незалежної України (1991 – 2011)» повинна увійти до комплексного видання, присвяченого 20-річчю незалежності України. Виконано великий обсяг, до того ж «підтискали» терміни, але я задоволений результатами. Принагідно хотів би подякувати всім фахівцям фізкультурно-спортивної галузі, які оперативно надавали інформацію. Особливе спасибі екс-начальнику управління в справах молоді і спорту ОДА Ярославу Свиді, який надав у користування свій приватний архів.
Узагалі ж у процесі роботи над дослідженням довідався чимало нового. Наприклад, що першим заслуженим майстром України з радіоспорту став закарпатець. А подібних досягнень наших краян за 20 років було чимало. У це – історичні здобутки, якими нам слід пишатися, про які потрібно знати. 
  • Окрім того, що працюєте ведучим «Спортивного сектора», займаєтеся викладацькою та науковою діяльністю в УжНУ. На вашу думку, чи є достойне майбутнє у спортивної журналістики краю? 
– Безумовно. Нині зростає ціла когорта молодих талановитих спортивних журналістів. Окремі з них навіть вибирають вузьку спеціалізацію, упевнено прогресують. Бачу це, порівнюючи матеріали, коли студенти були першокурсниками і тепер є на 3-му або 4-му курсах. Або ж уже й завершили навчання. Крім Ростислава Буняка, відзначив би Віталія Біровчака, молодших Миколу Кравчука, Андрія Слохіняка, зрештою, випускників відділення Дениса Фазекаша, Юрія Лівака, Андрія Ганусича, Ярослава Світлика та ряд інших. 
  • Під час гандбольних та футбольних матчів за кадром чуємо ваш голос. Чи не виникала у вас ідея створити «Школу молодих коментаторів»?
– Свої успіхи у телекоментаторстві оцінюю скромно. Відверто: як газетний журналіст не маю великого досвіду у цій сфері, хоч коментую поєдинки упродовж кількох років. Над ідеєю підготовки молодих спортивних коментаторів задумувався, але до конкретних кроків справа ще не доходила. Утім за підтримки колег із кафедри журналістики та ОДТРК «Тиса-1» може й спробував би. Якщо б удалося зреалізувати подібний проект, то це був би вагомий крок уперед саме в підготовці здібних коментаторів та дикторів так би мовити спортивного профілю. 
  • Що скажете про спортивну періодику краю? 
– Дуже добре, що вже кілька років спортивні заходи в регіоні висвітлюються ще й у спеціалізованому і поки що єдиному в області щотижневику «Спорт-тайм». Можливо, для нашої області з великими спортивними традиціями потрібно було б і більше подібних видань (конкуренція ж, як відомо, найкраще забезпечує прогрес), але для створення якісної газети потрібні чималі кошти, фахові кадри.

Розмову записав Роман СЕНИШИН,
«Новини Закарпаття»

Категорія: Інтерв’ю | Додав: Путрашик (15.07.2011)
Переглядів: 816 | Теги: спортивна журналістика, Володимир Тарасюк | Рейтинг: 5.0/2


Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Пошук у словниках

Відділення журналістики УжНУ © 2017 • Передрук матеріалів сайту можливий за умови гіперпокликання на них •  Хостинг від uCoz