Середа, 22.11.2017, 22:18
  Ви увійшли як Гість | Група "Гiсть" | RSS
Вітальня НовиниРеєстраціяВхід
[Розширений пошук]
Навігація
Хмарка теґів
Категорії розділу
Призначення [1]
Зустрічі [5]
Одним абзацом [1]
Нові видання [1]
У підрозділах [1]
Із-поміж ювілеїв [3]
Звіти і вибори [1]
У ритмі свята [4]
Наукові заходи [3]
Акція [7]
Інтерв’ю [11]
До свята [3]
КВН [2]
Спорт [1]
Публіцистика [1]
Ровесник [10]
Знай наших! [2]
Помешкання [1]
Дозвілля [5]
Практичні заняття [2]
Опитування [2]
Рейтинги [0]
Подарунки [0]
Цілком відверто [3]
Літературні дебюти [2]
Проекти [2]
Eкcкурсії [2]
Aнонс [6]
Актуально [2]
Враження [13]
Хобі [1]
Наші колеги
Головна » » "Погляд" » Цілком відверто

Яка вона, наша староста?
Світлана з однокурсницями
Чуйна, тендітна, скромна та ніжна… Завжди усміхнена і трохи заклопотана. В її блакитних очах і мудрість, і радість, і сум… Загадкова та водночас щира. Світлана-Євгенія, Света, Светка, Светко, або, як ми ще її називаємо, наша улюблена староста.

1 вересня 2010 року, сівши непримітно за четверту парту аудиторії №404, Света почала знайомитися з присутніми. Еліна Андрусь згадує першу зустріч із Светою: «З перших моментів знайомства зі Світланою вона здалася мені трошки дивною. Напевно, тому, що я раніше не зустрічала настільки активних однолітків. Вона відразу ж озвучила купу різних ідей: як потрібно краще пізнати одне одного, як створити дружні стосунки у новоспеченому колективі. А ще дивною здалася тому, що й настільки добрих однолітків я ще не зустрічала. Вона була, та і є готовою допомогти кожному у будь-якій ситуації. Я знаю, що не образиться на слово дивна, бо воно ж походить від «диво», а саме такою вона і є, наша улюблена староста Світлана».

Світлана
Ця дівчина полюбляє читати притчі Бруно Фереро, вірші Ліни Костенко та слухати спокійну музику. Світлана не вміє приховувати емоцій. Якщо радіє, то це дуже помітно. Вона завжди забігає до аудиторії й ділиться чудовими новинами. На її обличчі важко не помітити також і сум. «Старостою наша Світлана була, може, місяць – не більше. За цей час я вже більш-менш знав про речі, які її цікавлять. Вона дуже душевна і чутлива. Тому, коли мене попросили піти на презентацію книжки і написати про це статтю, я, довго не роздумуючи, взяв із собою Світлану. Вона була дуже здивована, чому саме її я покликав. Пам’ятаю, як вона півпрезентації плакала, коли звучали хороші рядки. Було трохи дивним спостерігати таку картину. А потім Света ще місяць дякувала мені за те, що я її покликав на презентацію», – згадує Роман Ялч.

Для неї зробити приємне людям – подарувати радість собі. Світлана завжди готова прийти на допомогу, коли курс цього потребує: «У нас доволі дружна група, а ще більше цьому допомагає наша староста. Вона як постійний моторчик нашого курсу: підтримує у нас радість і тепло. Варто лише згадати оте її "пробач і привіт людоньки", які ще на першому курсі стали «притчею во язицех».

«Одного разу, коли на нас розсердився наш куратор, вона першою вирішила зламати ту стіну, яка виросла між нами, а за нею вже підтяглися й інші. Чогось згадується випадок з Іваном Бабущаком:
– Як Вас називати? Світлана чи Євгенія?
- Як Вам більше подобається.
– Ну тоді Іванка»,
– ділиться спогадами Марія Пилип.

Її руки – немов дві умілі робітниці. Завжди готові змайструвати щось цікавеньке чи то на День захисника вітчизни, чи приготувати дещо смачненьке одногрупникам. «Такі миті неможливо забути. Тоді було холодно досить, пам’ятаю. Починалась пара, здається, з Галиною Василівною. Я ще звіряла домашнє завдання з Осьою. Буквально через декілька хвилин заходить вона... наша чудова староста з... млинцями і з джемом, і з сиром домашнім, і з сметаною. Света зайшла і сказала: "Любі мої однокурсники та однокурсниці, з Масляницею". Було дуже смачно :)», – із приємністю згадує Діана Фуско.

Світлана
Її голова – повна «скриня» цікавих ідей. А що вона виробляє разом із найкращою подругою Оксаною, Осьою, Осяяною, або Ажнючкою, завжди «радує око» викладачів та студентів. Разом вони – вибухова суміш креативу та потужних проектів, таких як, до прикладу, радіопрограма «Ковток свіжих думок».

«Світлана неймовірно творча та креативна, і я нерідко захоплююся нею, – ділиться Христина Феделеш.Чого лише варта їх програма «Ковток свіжих думок»! Коли я вперше почула її, то була вражена… Вражена тим, наскільки проникливо та душевно можна говорити про звичайні, здавалося б, речі».

Так, вона інколи запізнюється на пари. Завжди кудись поспішає, щось забуває, але усі ми їй це пробачаємо, бо вона – наша староста, наша Света. Від себе додам, що «така як ти, буває раз на все студентське життя».

Про себе Світлана скаже: «Щодня дивуюся із себе… Часто не розумію і суперечу собі. Люблю мріяти, співати, дивитися на нічне небо і роздивлятися краєвиди. Горда і вперта. Дивна та зарозуміла. Болить мене за несправедливість і горе. Не люблю зустрічатися із сумом у людських очах і зневірюватися також не люблю, але люблю, обожнюю і захоплююся Україною! А ще ДІТИ-ДІТИ-ДІТИ!! Люблю їх, вірю в них і вчуся у них».

А у вашого курсу яка староста?

Марія Чаварга, студентка відділення журналістики
Фото зі сторінки у ВК Світлани Лапиги
Категорія: Цілком відверто | Додав: Шумицька (11.08.2013) | Автор: Марія Чаварга
Переглядів: 623 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 5.0/4


Всього коментарів: 1
1  
Дуже гарний матеріал! Та повністю його красу і щирість можуть оцінити, певно, лиш ті, хто знають нашу Світланку вживу. Це дійсно дивовижна людина! (від слова "диво")  yes3

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Пошук у словниках

Відділення журналістики УжНУ © 2017 • Передрук матеріалів сайту можливий за умови гіперпокликання на них •  Хостинг від uCoz